Як допомогти дітям-сиротам адаптуватись у суспільстві після закінчення навчання? Як працевлаштувати і навчити працювати? Як напрацювати реальні форми роботи з дітьми-сиротами, що сприяли б їхньому комфортному працевлаштуванню? Про це говорили учасники круглого столу «Проблеми забезпечення захисту трудових прав дітей-сиріт», що пройшов у рамках проекту «Програма захисту трудових прав молоді, що перебуває у зоні ризику» за підтримки Швейцарського Бюро співробітництва в Україні.
- Вінниччина обрана у цьому проекту, не як область, де все погано, а як регіон, який може передати досвід іншим областям, - говорить координатор проекту у Вінницькій області Світлана Дубина. – Непідготовленість дітей-сиріт до самостійного життя створює їм проблеми у подальшій адаптації.
«Отримай свій шанс»- такий проект сьогодні реалізовується в Україні для забезпечення кращого майбутнього дітей - вихованців інтернатних закладів шляхом формування в них життєво необхідних умінь та покращення соціальних послуг.
- 50% дітей, що потрапляють до Жмеринського соціального притулку і 90% жінок, що живуть у Козятинському притулку – це колишні діти-сироти, - говорить заступник директора обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ольга Слободянюк. - Сьогодні в Україні діє 17 соціальних гуртожитків і колишні вихованці кажуть, що усі вони з острахом дивляться у майбутнє. Тому у нас розроблені проекті, за яким ми навчаємо дітей-сиріт спілкуванню, уникненню конфліктів, гендерної рівності, розказуємо про торгівлі людьми та насилля у сім‘ї, формуємо цілі та навичок користування родинним бюджетом.
Практика "Наставник на робочому місці" також допомагає адаптуватися дітям-сиротам. Зараз в таку програму активно вклучилась українська залізниця. Наприклад, 14 дітей- сиріт – випускників залізничного училища у Жмеринці проходять адаптацію у колективі по такій програмі.
Учасники круглого столу вносили свої пропозиції як допомогти адаптуватися дітям-сиротам, але не культивуючи в них споживацького ставлення. Адже діти,що виросли в умовах сиротинця, звикли що за них все вирішували. І вийшовши у самостійне життя просто не мають до нього навичок. Навіть маючи окреме житло, вони не вміють жити самостійноі. Було запропоновано запроваджувати профорієнтаційні табори, зустрічі з роботодавцями, які б розказували, які вимоги вони ставлять до своїх працівників, навчати самостійного пошуку роботи, вміти написати резюме, пройти співбесіду, правильно одягнутися на зустріч, також запрошувати колишніх вихованців інтернатів, які добилися успіху у житті, які були б живим прикладом.
