Нещодавно міністр оборони Рустем Умєров звернувся до сусідніх країн-членів НАТО, які не можуть надати Україні свої системи ППО, аби вони спробували закрити небо над нашими західними регіонами зі своєї території. Але варто розуміти, що це питання піднімали ще з початку повномасштабного вторгнення російських окупантів. Адже відповідні засоби є на кордоні.
Перш за все, мова йде про Польщу та Румунію, які у своєму розпорядженні, зокрема, мають Patriot та авіацію.
Такі сили й засоби могли б закрити небо значної частини західної України або Одеської області. Але, на превеликий жаль, наші західні партнери досі не наважились на дії такого роду. Хоча від своїх польських джерел знаю, що поляки останнім часом не виступають категорично проти такого розвитку подій.
Але чи справді для цього достатньо політичної волі окремої держави, чи це рішення мають приймати колективно на рівні НАТО? З одного боку, це не є юридично обов’язково. Тобто, юридично, та сама Польща, наприклад, може ухвалити рішення про закриття неба над західними регіонами України. Але не хоче, оскільки не хоче ризикувати. Вона хоче цей ризик диверсифікувати на всю організацію.
І Польща, і Румунія це обговорюють зі своїми союзниками по НАТО і, перш за все, зі Сполученими Штатами Америки. Мова про те, щоб отримати, скажімо так, дозвіл з боку партнерів. Щоб надалі згода на українську пропозицію не мала вигляд, ніби це була їхня особиста авантюра. Врешті, щоб не підставитися під ймовірний російський удар у відповідь, а потім американцям, німцям чи французам довелося б вступати у війну через це…
Тобто, на Заході все це хочуть узгодити. І, на жаль для нас, таке рішення дійсно приймається не на національному, а на наднаціональному рівні.
Узгодження поки що немає. Здогадки про те, чому так відбувається, можуть бути різними. Але головне – поки що таке рішення не ухвалили США.
Існує думка, що єдиною причиною не закривати небо над Україною для союзників є ядерна загроза від Росії. Однак я не бачу зв’язку між застосуванням ядерної зброї та збиттям російських ракет над територією України. Вважаю, що ці страхи перебільшені. Очевидно, що є якийсь таємний діалог між Кремлем та Вашингтоном про якісь взаємні домовленості чогось не робити з обох боків. Але ми можемо про них лише здогадуватися.
Важко сказати, що може стати переломним моментом, щоб рішення про закриття неба нарешті ухвалили. Моментів, які могли б стати переломними, було дуже багато: пам’ятаємо, як російські ракети залітали на територію Польщі чи Румунії...
Один з наступних моментів може бути – прикриття з неба та західними засобами ППО підрозділів наших союзників у разі, якщо вони будуть введені на територію України.
Спочатку це можуть бути не бойові підрозділи, а підрозділи технічного чи медичного забезпечення, сапери…
Таке рішення можливе, і може бути прийняте доволі скоро. Адже Франція, в якій вперше про це заговорили, – це такий член НАТО, який може собі дозволити не оглядатися на США. По-перше, Франція – ядерна держава, по-друге, вона традиційно конкурує з США за певні впливи. Щодо інших країн – питання в політичній волі та бажанні завершити цю війну російською капітуляцією, змусити РФ до миру.
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва
