Майже рік тому Україна звільнила Куп'янськ та населені пункти навколо нього. Втім, зараз місцеві жителі побоюються другої окупації.
Як йдеться у матеріалі The Washington Post, Росія не відмовляється від міста, яке є стратегічним залізничним вузлом. Після деокупації росіяни регулярно били по Куп'янську та навколишніх пунктах.
"Ми живемо в небезпечному місці"
Останніми місяцями Україна знову закликала мирних жителів евакуюватись - і не лише з Куп’янська, а й із десятків сіл на заході. Це похмура ознака того, що Київ побоюється, що росіяни можуть просунутися вперед. У суботу загарбники взяли під контроль невелике селище Крохмальне на південний схід від міста, трохи наблизившись до річки Оскіл.
Видання зазначає, що Київ намагався мінімізувати важливість втрати цього населеного пункту, стверджуючи, що до війни в селі було лише близько п’яти домогосподарств. Втім, заклики про евакуацію свідчать про загрозу втрати більшої території у цьому районі.
"Це дуже страшно. Ми готові до евакуації. У нас усі речі спаковані. Наші діти знають, що їм потрібно бути готовими. Ми живемо в небезпечному місці", - сказала 34-річна Діана Шаповалова, одна з останніх гінекологів, які залишилися працювати в цьому районі.
"Дуже боїмося окупації"
Річка Оскіл, що прорізає Куп'янськ, могла б служити природним захистом на випадок наступу росіян. Але Росія вже захоплювала місто раніше. Нещодавня оцінка Інституту вивчення війни показала, що Москва відправила в цей район більш підгтотовлених солдат. Україна зміцнює свою оборону.
Лікарка Шаповалова живе в маленькому містечку Шевченкове. Її пацієнти часто долають довгі та небезпечні маршрути зі сходу річки Оскіл, щоб побачитися з нею. Вона також лікує поранених солдатів перед тим, як їх відправлять у шпиталі.
Цивільних, які приїжджають з того боку річки, перевіряють розвідники та поліція. Там залишаються переважно літні люди.
Один з поліціянтів, який не назвав свого імені, розповів, що за останній місяць у Куп’янську та його околицях спостерігалося збільшення кількості артилерійських та авіаційних ударів.
54-річна Світлана Перепадія, директорка лікарні у Шевченковому теж зізналася, що "дуже боїться" повторної окупації. Пацієнти часто відмовляються тікати, "доки у них не трапиться ситуація, коли снаряд не влучить у будинок чи сад сусіда".
Так сталося з вагітною Настею Прийменко із села Грушівка, куди вже дістає російська артилерія. Дівчина зазначила, що покине дім, "якщо росіяни підійдуть близько до села, або щось впаде біля будинку". Наразі вони майже за 25 км.
Хоча багато місцевих жителів уже виїхали з села, Прийменко відчуває себе безпечно та нормально. Одна місцева жінка навіть досі пропонує послуги манікюру.
Прийменко не з чуток знає про жахи окупації. Її сім'я сховала військові документи батька біля озера в селі, побоюючись помсти росіян. Дім сусіда пограбували. Сама Настя втекла в липні 2022 року, побоюючись, що російські військові можуть її зґвалтувати. Вона повернулася лише через тиждень після звільнення Грушівки, коли росіяни вбили її бабусю.
Там же дівчина зустріла військового Романа, який звільнював її рідне село. Пара закохалася і побралася. Чоловік служить на Донеччині, в одній бригаді з її батьком.
"Моя дитина народиться в липні. Сподіваємося, до того часу все це навіть закінчиться. Я не хочу, щоб моє дитя бачило війну", - сказала Прийменко.
Інші налаштовані скептично
"Я боюся другої окупації більше, ніж будь-якого прямого обстрілу. Ми не вірили, що до цього дійде. Ми боїмося за інших людей і ми боїмося за себе. Нам потрібно більше зброї. Це нам потрібно негайно", - сказала 75-річна Клаудія зі Старовірівки.
74-річний місцевий Іван Байдак припустив, що людям наказали евакуюватися, оскільки фронт може обвалитися. Чоловік довіряє українським військовим, але чи втримають сили фронт – "важке питання".
31-річна Ірина Курилова, яка зараз на восьмому місяці вагітності, лише в грудні виїхала з того боку річки Оскіл, інакше могла втратити опіку над двома старшими дітьми 9 і 7 років.
"Якби я не була вагітна, я б не пішла", - сказала вона.
Її сім’я звикла до обстрілів, і вона вважає, що мирних жителів евакуюють лише для того, щоб перешкодити тим, хто симпатизує Росії, ділитися інформацією про переміщення українських військ.
На початку війни лікарка Шаповалова втекла у США, де працювала прибиральницею, але після деокупації Шевченкового повернулася. Вона думала, що їхні муки закінчилися, але тепер у цьому не впевнена.
"Ми все ще віримо в армію. Але сліпо вірити недостатньо, коли ми чуємо свист снарядів і вибухи", - додала Шаповалова.
Фронт під Куп'янськом - останні новини
Як йдеться у звіті Інституту з вивчення війни (ISW) від 21 січня, російські окупанти просунулися вздовж лінії Куп'янськ-Сватове-Кремінна і захопили село Крохмальне за 20 км на північний захід від Сватового.
Раніше Фітьо запевнив, що захоплення окупантами населеного пункту Крохмальне на Харківщині не становить загрози для сусідніх підрозділів.
"Крохмальне - це населений пункт, у якому до широкомасштабної війни проживало 45 осіб, це, мабуть, 5 будинків. І ці будинки були зруйновані окупантами. Наша основна мета - уберегти життя українських захисників, їхні позиції були переміщені на підготовлені до цього часу запасні позиції, де вони зараз тримають оборону. Якихось загроз для сусідніх підрозділів це не несе. І я думаю, що те, що відбулось, це тимчасове явище, тому що лінія фронту щоденно зміщується", - сказав він.
Фітьо додав, що Крохмальне раніше було окупованою територією і його відбили під час Харківського наступу.
