Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю телерадіокомпанії CBS News зазначив, що великий наступ російських військ очікується в травні-червні поточного року.
Не можна сказати, що йде якась особлива підготовка ворога. Адже Росія здійснює постійну мобілізацію, запустила на максимум свій ВПК (щоб зрозуміти, які в нього потужності, чи треба ще більше розконсервовувати радянську техніку), на фронті також немає затишшя (можна лише зазначити, що йдуть не такі активні штурмові дії, як були нещодавно). Тобто матеріально-технічне поповнення та поповнення особового складу у ворога відбувається на постійній основі, доволі сталими темпами.
Крім того, важливо розуміти, що путін ще офіційно не посів свою посаду, адже ще не було інавгурації. Тож цей момент - до 7 травня – росіяни будуть використовувати для того, щоб завдавати якомога більше терористичних ударів по нашій критичній інфраструктурі, мирному населенню.
Причому, головною метою таких дій є чергова спроба розпочати перемовини. А якщо Україна та партнери не погодяться на це – росіяни продовжать спроби наступати, аби відірвати ще якийсь шматок нашої території чи, в ідеалі для них, прорвати фронт на одній із ділянок.
Якщо ж теоретично припустити, що розпочнеться якийсь "мирний процес", то вони наступ хіба відтермінують.
Це вже, власне, класика "переговорів" з Росією – якщо вони почнуться, росіяни можуть знову активізуватися для того, щоб створити додатковий тиск на процес. Врешті, ми це вже бачили раніше. Навіть у 2022 році, коли вони розпочали перемовини, паралельно наступаючи на Київ.
Тобто, будь-яке затишшя ворог використовує для того, щоб готуватися, поновлювати втрати в особовому складі та техніці.
Проте інформація про можливу підготовку нового наступу рф на Київ, або Харків – максимально малоймовірний сценарій. Ми до нього готові значно краще, ніж у 2022 році.
Та варто розуміти: для того, щоб просто підійти до Харкова, росіянам треба угрупування, яке налічує не менше 100 тисяч особового складу. І це не йдеться про спробу захопити місто – лише підійти. Крім того, якщо навіть теоретично росіянам вдасться зібрати необхідну кількість особового складу для подібної операції, вони радше застосують її в Донецькій області. Ба більше, росіяни чудово розуміють: щоб справді прорвати фронт хоча б на одній із ділянок, їм потрібна перевага на місці розміром у щонайменше 200 тисяч людей.
Один з прикладів – Авдіївка. Для того, щоб вибити звідти Сили оборони, росіяни застосували там угруповування у 120 тисяч людей.
А результатом, після шалених втрат, стало захоплення міста, де до початку повномасштабної війни проживало 37 тисяч людей (та й вирішальним фактором стало те, що в України була нестача артилерійських боєприпасів).
Ще один момент - наратив про наступ росіян розповсюджується на тлі того, що вони були вимушені перекинути частину своїх сил в район Бєлгорода. Тобто, ця теза просувається для того, щоб відтягнути увагу й зменшити можливості для Сил оборони України зброєю підтримувати дії російської опозиції на території рф.
Та у будь-якому разі Україні потрібні усі сили й засоби для відбиття ймовірного наступу росіян.
Адже рф може зазнавати величезних втрат та швидко їх відновлювати, а якщо їй чогось не вистачає, вона це замінює. Наприклад, як вона зменшила кількість ударів артилерією, збільшивши тиск КАБами. І поки в нас немає тактичної авіації, ми не можемо протидіяти цьому засобу ворога…
Тому головна задача України наразі – це максимально вибудувати власну лінію оборони та відбити атаки ворога.
Андрій Крамаров, офіцер резерву ЗСУ, військовий аналітик
