Новина про можливу передачу Україні п’яти аргентинських винищувачів Dassault-Breguet Super Étendard стала однією з найбільших несподіванок останніх місяців у сфері постачання Україні озброєнь. Вона в черговий раз доводить, що у Києва є союзники не тільки на Заході, і з цими країнами також необхідно підтримувати гарні зв'язки. 

Власне ж аргентинські літаки мають доволі цікаву історію. Ще у кінці 70-х латиноамериканська країна замовила у Франції 14 Super Étendard. Вибір пав саме на французькі винищувачі, оскільки США ввели ембарго на постачання зброї до Аргентини через терор проти політичної опозиції. 

У 2017 році для поповнення парку аргентинці придбали у Франції ще п'ять Super Étendard. Мова йшла про модернізовані машини, які отримали нову РЛС Anemone, здатну виявляти морські цілі на відстані до 200 км. 

Відео дня

Втім, літаки виявились практично небоєздатними через проблеми з отриманням компонентів для катапультних крісел британського виробництва (через санкції). Тому вже у 2023-му Буенос-Айрес заявив про вивід з експлуатації усіх Super Étendard. Вочевидь, саме на ці машини зараз може розраховувати Україна.

Одразу звертаємо увагу на їхню кількість. По мірках російсько-української війни, п'ять літаків - це практично ніщо: хіба що мова йде про найсучасніші розробки, наприклад, винищувачі п'ятого покоління. Нажаль, Super Étendard не є навіть четвертим поколінням у повному розумінні. Це палубний ударний літак 70-х, який, на відміну від F-16 та Mirage 2000 (які також були розроблені у 70-ті роки), вже тоді певною мірою застарів. 

Сама по собі машина є модернізованою версією палубного винищувача-бомбардувальника Dassault Étendard, який здійснив перший політ ще у далекому 1956-му. З урахуванням обмежених можливостей Франції у літакобудуванні, Super Étendard був не найгіршим рішенням для свого часу. 

За даними з відкритих джерел Super Étendard може розганятись до 1200-1300 км/год та має бойовий радіус у приблизно 650 км. У літака досить скромне бойове навантаження у 2100 кг. Для порівняння: F-16, який іноді позиціонують як "легкий", здатен нести більше 5 т бойового навантаження, а навантаження російських Су-30 і Су-35 взагалі становить близько 8 т. 

Super Étendard має досить обмежену номенклатуру озброєнь. Якщо казати про ракети класу "повітря – повітря", то він може нести тільки дві R.550 Magic малої дальності, що не можна порівнювати навіть з можливостями старого радянського МіГ-29, здатного брати до шести ракет класу "повітря – повітря" малої та середньої дальності.

Якщо ми говоримо про зброю класу "повітря – поверхня", то тут ситуація дещо краща. Окрім практично неефективної в сучасних умовах некерованої зброї, "француз" може нести тактичну ракету AS-30L з лазерним наведенням. Втім, дальність цієї зброї недостатня і складає лише 11 км. З урахуванням того, що пілоту треба "вести" цю ракету до моменту влучання, це робить її не дуже ефективною проти ворога з ЗРК. 

Найбільший інтерес викликає головне озброєння Super Étendard, а саме – протикорабельна ракета Exocet, розроблена у 70-ті. На перший погляд це не дуже примітна зброя – невелика ракета з бойовою частиною "лише" 165 кг. У той же час варто нагадати, що маса бойової частини українського "Нептуну", який потопив "Москву", навіть менше і дорівнює 150 кг. 

Надзвичайно висока ефективність Exocet підтвердилась під час Фолклендської війни 1982 року, коли аргентинський Super Étendard потопив за допомогою цієї ракети британський есмінець HMS Sheffield – досить сучасний корабель на той момент. Також цими ракетами потопили британський контейнеровоз SS Atlantic Conveyor. 

У Аргентини було дуже мало Exocet, тож згодом атаки припинились. Втім, ефект від використання ракети був таким, що майже всі наступні протикорабельні авіаційні озброєння цього класу робили з оглядкою на французьку розробку. 

Серед основних переваг Exocet – здатність здійснювати політ на висоті лише близько 3 м над рівнем моря, що ускладнює її перехоплення. На маршовій ділянці польоту ракета управляється за допомогою інерційної системи наведення, а при наближенні до цілі вона задіює активну радіолокаційну головку самонаведення. 

Однак чи можна зараз назвати ракету Exocet сучасною в повній мірі? Насправді, ні. Час не стоїть на місті, і наразі дальність авіаційної версії ракети AM39 (існують також варіанти для кораблів і підводних човнів) у 70 км є недостатньою. Тобто в теорії ракету можна використовувати навіть проти великих російських кораблів, однак для цього літаку доведеться зблизитись з ними на критично малу відстань, коли сам носій стане потенційною мішенню для ЗРК та винищувачів противника. 

Відомо, що винищувачі Су-30СМ2 російської морської авіації можуть використовувати ракету класу "повітря – повітря" Р-37М, дальність якої, за російськими джерелами, дорівнює 300 км. 

Скоріш за все, реальна максимальна дальність менша, втім, це все одно є викликом не тільки для України, але й для Заходу. Також відомо, що окрім Су-30СМ2 носіями Р-37М виступають Су-35С і МіГ-31БМ Повітряно-космічних сил Росії. 

Однак головною проблемою в даному випадку є не дальність ракет Exocet (які, до речі, ще треба отримати) і навіть не кількість Super Étendard. Проблема криється в обслуговуванні відверто старих машин, які на додаток до цього ще й ніколи не перебували на озброєнні України. 

Якщо враховувати ймовірні поставки Києву винищувачів F-16 та Mirage 2000 (які ще раніше пообіцяв Україні президент Франції Еммануель Макрон), то країна буде вимушена обслуговувати цілий "зоопарк", який буде складатись із майже ні в чому не уніфікованих літаків західного і радянського виробництва. 

Чи треба це Україні? Велике питання. Тим більше, що Mirage 2000 також можуть нести ракети Exocet, а F-16 взагалі виступає як одна з найбільш універсальних авіаційних платформ. 

Ілля Ведмеденко