В 1897 році американський письменник Марк Твен відповів у листі журналісту з Лондона: "Повідомлення про мою смерть були перебільшенням". Теж саме можна сказати про останні твердження про смерть танків і всіх головних бронемашин.
Читайте такожВірменія й Азербайджан звинуватили один одного у ракетних атаках (фото)Про це на сторінках Foreign Policy пише історик і колишній офіцер Сухопутних військ США Роберт Бейтмен, нагадуючи про новий спалах війни між Вірменією й Азербайджаном. Обидві сторони впродовж останніх двох тижнів робили завищені заяви про втрати супротивника. І це спровокувало появу цілої хвилі новин про те, що танки вже стали морально застарілими.
На полі битви в соціальних мережах дуже гаряче. Азербайджанська й Вірменська сторони поширюють різні відео як доказ масового знищення бронетехніки супротивника. Якби всі ці твердження були правдою, це були б приголомшливі новини. Минулого тижня Вірменія стверджувала, що її війська фактично знищили цілу дивізію танків, а Азербайджан говорив про дивізію "танків і десантних машин".
Автор нагадує, що історія про смерть Марка Твена виросла на плітках навколо хвороби його двоюрідної сестри в Англії. І щось подібне відбувається й у випадку війни в Нагірному Карабасі. Обидві сторони конфлікту поширюють численні цифрові фото й відео, щоб довести свої гучні заяви про страшні втрати супротивника на полі битви. Якщо все це сприйняти за чисту воду, то можна зробити логічний висновок: танки (й інша бронетехніка) не вічні. Тож вони більше не потрібні на полі битви, де домінують дешеві безпілотні апарати. Але це помилкове враження.
Танки справді можуть морально застаріти. Але війна в Нагірному Карабасі не дає підстав вважати, що це вже сталося. В серці проблеми, яка спричинила такі припущення, лежать три бойові фактори: тренування, територія і тактика. А також одна фундаментальна помилка - неправильне припущення, що нові технології, а саме безпілотні повітряні апарати, дійсно можуть витіснити бойові бронемашини.
Читайте такожПосол: в Азербайджані вірять у перемогу, оскільки весь світ знає, що Нагірний Карабах - це азербайджанська територія (відео)Автор порівнює твердження Баку й Єревана про численні знищені танки іншої сторони за допомогою безпілотників із вихваляннями ВПС США в часи Другої світової про те, скільки німецьких літаків вони збили. Якщо вірити всім прес-релізам, в Нагірному Карабасі кожна зі сторін знищили приблизно 130 (вірменських) і 137 (азербайджанських) бронемашин лише за перші 10 днів боїв. Але якщо подивитивися на те, скільки "броні" було в обох сторін до загострення конфлікту, стає очевидно, що заяви перебільшені.
Якби втрати були справді, це був би дуже сильний удар по боєздатності обох країн. До спалаху боїв в Нагірному Карабасі в Азербайджану було 500-600 танків. Вірменська армія дещо менша, але в її розпорядженні теж кілька сотень танків всього.
Вирвані з контексту "відео-докази" теж викривають інший аспект. Стає очевидно, що далеко не всі танки на них були знищені за допомогою безпілотників. Деякі з відео, які найбільше поширюють в соціальних мережах, насправді підірвалися на протитанкових мінах. А це технологія, якій більше 100 років. Інші ж були розбиті протитанковими ракетами.
Але в розмовах про "смерть" танків немає нічого нового. Невійськові історики часто говорять про те, як поява пороху призвела до кінця епохи кінних лицарів у Західній Європі. В реальності ж вони застаріли через появу великих і дисциплінованих армій пікінерів. Таким чином, добре озброєних лицарів в броні, які колись були королями битв, зробила застарілими не якась нова технологія, а цілком стара. Ідеї про добре навчені й дисципліновані піхотинські формування на той час було вже приблизно 2 тисячі років. Підготовка, а не технологія, була головним фактором зникнення кінних лицарів.
Читайте такожВ ЄС "надзвичайно стурбовані" продовженням боїв у Нагірному КарабасіІ це ж дуже добре спостерігається на полі битви в Нагірному Карабсі. Всі відео з обох доказів демонструють, що кожна зі сторін ще не засвоїла мудрість про вартість самої зброї - це лише половина її реальної цінності. Інша половина - це солдати, які компетентно вміють нею користуватися. В Нагірному Карабасі обидві сторони мають приблизно однакові технології, куплені в Росії.
Москва продала Азербайджану навіть свої найкращі Т-90, попри свою тіснішу дружбу з Вірменією. Але суть в тому, що навіть найбільш передових танк - це лише купа брухту, якщо немає добре навченої й дисциплінованої живої сили, яка б керувала цими машинами. Проводити паради з новенькою "бронею" - це одне. А використовувати її в бою - зовсім інше.
На відео з обох країн видно, як бронемашини збиваються в щільні кластери, ніби вони пересуваються не в бойовому режимі. Танки не маневрують, широко роз'їхавшись один від одного, як того вимагають бойові умови. Також машини ведуть вогонь зі статичних позицій.
У вимірі території, гори Нагірного Карабаху - не найкраще місце для танків. Там немає рослинності, яка б могла заховати "броню". Та й гірський ландшафт обмежує дії танків. Все це робить їхню роботу без підтримки піхоти чи інших бойових елементів особливо уразливими. Несприятливі умови на території можна подолати, але це вимагає дисциплінованості сил, які спеціально готувалися до боїв в таких ситуаціях.
Читайте такожForeign Policy: Війна в Нагірному Карабасі - нічний кошмар для ІрануВ 1965 році Збройні сили США не були готові до джунглів В'єтнаму. До 1868-го американські солдати здобули потрібну тактичну підготовку, але лишилися недієздатними на вищих рівнях війни. В 1991 році після багатьох років тренувань в пустелі Каліфорнії американські війська виявилися надзвичайно успішними у знищенні іракських військ в Кувейті й на півдні Іраку. Те ж саме можна сказати й про 2003-й. Але потім ситуація на полі битви знову стала несприятливою, коли умови війни змінилися з прямого протистояння армії Іраку на протистояння партизанським групам. Американці знову виявилися не готовими до такої битви, яка затягнулася на довго.
Війна в Нагірному Карабсі нічого не говорить про смерть танків. Натомість вона лише стала свідченням, як непідготовлені й погано озброєні воєнні сили незграбно поводяться на полі битви й відкривають себе для ударів ворога. Це й дало можливість знімати ефектні відео для соціальних мереж. Але все ж ця війна пропонує цінні висновки, які повинні засвоїти армії в Європі і частково в США. Вони стосуються того, що не варто недооцінювати системи ППО. Безпілотники будуть ставати дедалі більшою загрозою. Але таку дешеву зброю можна також дешево збивати.
Новий конфлікт Вірменії та Азербайджану
- Ескалація конфлікту між Вірменією та Азербайджаном почалася вранці 27 вересня. Сторони звинуватили одна одну в обстрілі прикордонних населених пунктів і провокаціях.
- У Вірменії заявили про наступ ЗС Азербайджану на Нагірний Карабах, оголосивши воєнний стан і загальну мобілізацію.
- В Азербайджані заявили, що в ході успішного наступу взяли під контроль кілька сіл Нагірного Карабаху, але у Вірменії цю інформацію заперечують.
- Обидві сторони заявляють, що завдали противнику страшних втрат, які налічують сотні вбитих і десятки знищених одиниць бойової техніки.
