У Берліні говорять про нову Ostpolitik, в якій чомусь немає місця для обговорення  болючих для України питань / фото УНІАН

Після російської окупації Криму Німеччина змінила свою політику щодо Росії. Але важко сказати, як довго ще вона буде дотримуватися цього більш жорсткого курсу.

«Обидві сторони повинні докласти зусиль для деескалації конфлікту», - сказав міністр закордонних справ Гайко Маас в Києві після зустрічі з українським колегою Павлом Клімкіним, під час якої вони обговорювали ситуацію в Керченській протоці.

Ці його слова викликають занепокоєння з приводу того, чи не змінив часом Берлін свою точку зору на українсько-російську війну, яка триває на Донбасі, пише польське видання Rzeczpospolita. Тим більше, що Гайко Маас якраз шукає формулу для нової «східної політики», яка була б «не німецькою, а європейською».

Відео дня

«Якщо Росія зупинить свої дії, не буде війни. Якщо це зробить Україна, то не буде України», - прокоментував слова німецького дипломата експерт Джеймс Голтум.

Такої ж думки і посол України в Польщі Андрій Дещиця. Він також звернув увагу на те, що ставлення Берліна до Москви зазнало серйозних змін після анексії Криму російськими військами. І Київ це високо цінує. У Німеччині запевняють, що не змінили своїх підходів. При цьому як доказ наводиться те, що німецька сторона підтримує збереження санкції проти Росії за її злочини в Криму, на Донбасі і Сирії.

«Уряд наполягає на позиції, що двері до діалогу з Росією і далі будуть відкриті, а також бере участь у пошуках рішення для конфлікту на Сході України», - йдеться в заяві на сайті німецького МЗС.

Читайте такожWall Street Journal: Німеччина переконує Європу, що газова залежність від Росії їй на користь

Однак, в ній бракує прямих посилань на слова Гайко Мааса в Києві, хоч і підкреслюється, що в питанні територіальної цілісності України компромісів бути не може. Ця формула також включає питання судноплавства в Керченській протоці. Найближчим часом повинна відбутися зустріч експертів, які будуть обговорювати розміщення спостережної місії в регіоні, яка б складалася з німців і французів. І загалом це все, що Берлін може сказати про Україні. Насправді, нічого нового.

Нічого нового немає і в новій «східній політиці», про яку з певного моменту постійно говорить голова німецької дипломатії. Про її напрямок Маас сказав ще в листопаді на конференції в Берліні. Новий підхід має бути переосмисленою формою Ostpolitik канцлера Віллі Брандта, але при цьому він повинен стати частиною європейської спільної політики у сфері міжнародних відносин і безпеки. Її ключові елементи проголошують стабільність і безпеку в Європі на основі принципу непорушності кордонів, зміцнення економічних зв’язків між Сходом і Заходом, а також посилення демократії, верховенства закону і прав людини через активний обмін на рівні громадянських суспільств.

Всі ці пункти – модифікація німецької політики щодо Росії, яку Берлін проводив аж до моменту окупації Криму. Цей підхід створили політики СДПН, канцлер Герхард Шрьодер і зустрічі так званого «Петербурзького діалогу». Загальна концепція передбачала зближення Німеччини з Росією через угоди й ініціативи, щоб Кремль став більш передбачуваним. Але нічого з цього не вийшло, так само як і з подальшої ініціативи під гаслом партнерства з модернізації, яка б передбачала поліпшення російської системи не лише в технічному вимірі (чого хотіла Москва), а й соціально-економічному і політичному (що Кремль жорстко відкинув).

Читайте такожНімеччина заявила про необхідність нової динаміки у Мінському процесі

Але в новій концепції німецької східної політики чомусь немає місця для дискусій про «Північний потік-2». Маас нещодавно визнав, що санкції США проти європейських компаній можуть змусити німецькі фірми вийти з проекту побудови російської «труби».

«Але це не означає, що вона не буде реалізована», - сказав він.

«Нова Ostpolitik Мааса – це маніпуляція з етикеткою», - прокоментувало зусилля міністра закордонних справ ФРН берлінське видання Tagesspiegel, пояснюючи, що не можна наслідувати політику Брандта і в цей же час закривати очі на всі зміни в Європі і світі, які відбулися з 70-х років, коли він очолював німецький уряд.