У Мавританії, яка знищила рабство де-юре, кожен п'ятий житель фактично залишається рабом, людиною без паспорта та освіти, які працюють за дах і їжу на господаря і не готові осягнути психологію вільної людини, пише видання "Новое время".
"Я виросла, працюючи як рабиня на сім'ю, на яку працювала моя мати, а коли трохи підросли мої діти, вони теж стали рабами", - розповідає мавританка Молькер Мінт Ярба, яка тепер стала вільною людиною. У сім'ї своїх господарів Ярба днем пасла кіз, а потім до пізньої ночі поралася по господарству: прибирала, прала, доїла худобу і готувала їжу. За роботу їй ніколи не платили. "Мені не завжди вистачало їжі, і мене регулярно били", - згадує Ярба.
Ще більшою трагедією стала її особисте життя. Від сина господаря рабиня народила двох дітей, причому той наказав тримати батьківство в секреті, пригрозивши в іншому випадку обезголовити невільницю. Ярба, народжена в сім'ї харатинів, колись поневолених арабами африканців,- живий приклад рабства у сучасній Мавританії, де статус раба передається у спадок. І хоча 4-мільона країна в 1981 році офіційно скасувала ганебну практику, за даними правозахисників, до 740 тис. мешканців фактично донині залишаються рабами. Таким чином Мавританія є найбільшим оплотом традиційного рабства на планеті.
"У нас зберігся кастовий устрій суспільства, і деякі люди експлуатують інших", - визнає проблему уродженець мавританської столиці Нуакшот, який останні десять років живе і працює в Україні. "У нас вдома рабство - дуже делікатна тема", - пояснює він своє прохання не називати його ім'я у пресі.
Читайте такожДоповідач: Доглядальники, серед яких є й українці, потрапляють у "сучасне рабство" у ЄС
Справа в тому, що мавританський уряд заперечує існування рабства у своїй країні і не веде статистику, яка говорила б про масштаб проблеми. Формально рабовласництво тут було визнано кримінальним злочином ще в 2007 році.
Сьогодні за нього можуть присудити штраф або позбавити волі на термін до 20 років. Проте за весь час дії закону на лаву підсудних потрапили одиниці.
Сьогодні в Нуакшоті працює школа для колишніх рабинь, яка відкрита мавританською неурядовою організацією SOS Slaves. Тут звільнені мавританки вчаться шити, осягають премудрості парикмахерского мистецтва та інших спеціальностей, які допоможуть їм заробляти на життя. У цій школі на курс фарбування тканин і шиттю пройшла і Ярба, яка тепер отримує щомісячну допомогу від держави і судиться зі своїми колишніми господарями.
“Я прийшла сюди як божевільна; я навіть не знала, як поводитися серед людей, - згадує мавританка, яка вчилася бути вільною. - Завдяки допомозі і підтримці учасників SOS Slaves я знайшла нове життя". Сьогодні звільнення і реабілітація рабів у Мавританії - доля місцевих та міжнародних неурядових організацій.
Перші кроки на шляху комплексної боротьби з рабством мавританська влада зробила ще в 2003 році, коли після виборів президента уряд звернувся у Світовий банк і до незалежних експертів для створення плану дій.
Хоча військовий переворот 2005 року пригальмував цю реалізацію, деякі пункти все ж вдалося виконати, наприклад, провести кампанію по інформуванню мавританців про скасування рабства. Також в країні паралельно борються з корупцією і намагаються стимулювати економічний розвиток Мавританії.
Якщо вдасться підняти рівень економіки, це також допоможе звільнити від рабства багатьох громадян. До Мавританії, скарбницю якої стабільно поповнюють доходи від експорту нафти та інших корисних копалин, сьогодні стабільно виявляють інтерес міжнародні інвестори.
Повну версію статті читайте у свіжому номері видання "Новое время".
