Зараз ми переживаємо одну з найстрашніших ігор, яку почали росіяни - це така собі реконструкція карибської кризи.
Більшість людей помиляються, коли вважають, що для президента РФ Володимира Путіна найбільшою трагедією є розвал СРСР. Розвалу союзу передувала інша криза (можливо, головна трагедія) - карибська. Якби Хрущов тоді не злякався, історія пішла б інакше і Союз (Росія) перемогли б тоді. Зараз Путін наблизився до своєї "карибської кризи" і виявилося, що він до неї досі не готовий. Перш за все, морально.
В Росії намагаються мінімізувати вплив найагресивнішої партії - партії воєнкорів
Відео дня
Річ у тім, що він виходив з моделі: "Захід злякається й відступить". І тут трапилося те, чого він не міг передбачити: всі ті кризи, які він планував створити колективному заходу, частково розвалюються. Європейці не замерзнуть в цьому році, голодних воєн в північній Африці не буде, інфляція не стала причиною для розвалу колективного заходу і, нарешті, енергетичний шантаж призвів до переоцінки базових цінностей (в тому числі, "зелені" готові до відновлення АЕС).
Паралельно, в Росії намагаються мінімізувати вплив найагресивнішої партії - партії воєнкорів. Головні спікери цієї партії зараз - Пригожин та Кадиров (Гіркін тимчасово мовчить).
Можна також звернути увагу на появу екс-глави Роскосмоса Рогозіна на фронті. Там від нього толку, звичайно ж, нуль, але він, судячи з усього, має грати роль інформаційного балансира для Кадирова і Пригожина. Тож, зараз, таких балансирів явно побільшає. Принцип простий: якщо ти не можеш боротися з чимось, чи очолити щось, ти маєш розмити це щось масою фейконовин від маси фейкопокидьків.
Путінська вертикаль прийняла рішення почати переслідування Собчак, яка досі вважалася недоторканною
Саме тому скоро кількість російських воєнкорів стане більшою, ніж кількість російських військовослужбовців. А в інформпросторі, як вважає автор цієї історії Сергій Кірієнко, має зменшитися кількість яскравих крикунів про те, як неправильно себе поводить Міноборони РФ. Насправді, в результаті або не стане когось в реальному чи віртуальному житті, або Пригожин з Кадировим продовжать нищити авторитет російської армії.
Окремо слід звернути увагу на Ксенію Собчак та її втечу з Росії. Керівник Ростеха (всі новітні технології, яких нема) Сергій Чемезов з особистого повеління Путіна написав заяву про шантаж зі сторони менеджерів Собчак. В перекладі на людську мову це означає, що Собчак мала матеріали на Чемезова (очевидно, щось про корупцію) і запропонувала наступне: я це не публікую, ти платиш гроші. Путінська вертикаль прийняла рішення почати переслідування Собчак, яка досі вважалася недоторканною. Для Путіна такий крок завжди дуже тяжкий, а стосовно Собчак - складний в квадраті. Судячи з усього, це вже останній сигнал всім: РФ переходить до шпигуноманії та ще більшого закручування гайок.
Нинішні ядерні навчання - це "китайські попередження", в які жодна зі сторін вже не вірить
Для Путіна це означає, що він остаточно пориває не лише з минулими сентиментами, але й з одноосібним прийняттям рішень. А для оточення Путіна це просто дзвін: якщо зрадив Собчака, авторитетів не існує. Модель існування недоторканних небожителів вмерла. Шлях до терору відкрито.
Що стосується "зовнішньої політики", варто розуміти, що дзвінки міністра оборони РФ Сергія Шойгу до своїх візаві - це дзвінки не про "брудну бомбу", а про переговори. Тренування по ядерній відповіді Росії, які проводять Путін з Шойгу - це теж про переговори…
Тобто Путін вже просто волає на весь світ: "Поговоріть зі мною!".
Поки, на щастя для нас, цей крик ніхто не чує. Адже переговори Путін планує, виходячи з тактики дрібних домовленостей в обмін на поступки. Наприклад, продовження функціонування "зернового коридору" в обмін на якісь великі поступки Кремлю. Ба більше, запустить Путін "брудну бомбу", чи ні, для програшу Росії це не має жодного значення.
Для Заходу - це російська диверсія. Для Китаю та Індії - це слабкість, коли така сильна країна не може неядерними методами перемогти таку слабку, як Україна.
А ще - Путін буде тягнути час. Нинішні ядерні навчання - це "китайські попередження", в які жодна зі сторін вже не вірить. І переграти історію, та переписати Карибську кризу Путін не зможе.
Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ України, виконавчий директор аналітичного центру "Український інститут майбутнього"
