В Нагірному Карабасі не варто плутати тишу з миром / фото REUTERS

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян через свою сторінку в Facebook оголосив, що погодився на перемир'я, яке просували Росія й Туреччина. Ці домовленості були покликані завершити 44-денний період боїв з Азербайджаном.

Розлючені вірмени заповнили вулиці Єревану. Деякі з них увірвалися у будівлю парламенту. Інші побили спікера парламенту Арарата Мірзояна на очах у його дружини і дітей. Натовп вимагає відставки Пашиняна, який прийшов до влади після демократичної революції в 2018 році, - нагадує National Interest.

Читайте такожУ Єревані проходить мітинг за відставку вірменського прем'єра Пашиняна: десятки людей затримані (фото, фідео)Розлюченість вірмен можна зрозуміти. Для Вірменії угода про перемир'я стала катастрофою, адже вона втратила контроль над більшою частиною півдня Нагірного Карабаху й ключовими стратегічними районами навколо спірної території. Біженці з міста Шуша, швидше за все, не зможуть вже повернутися. Президент Азербайджану Ільхам Алієв, який вів війну за допомогою ізраїльських безпілотників, сирійських найманців, турецьких F-16 і власних сил спеціального призначення, тепер зловтішається. Азербайджанський президент також заявив, що не гарантує збереження автономного уряду Нагірного Карабаху.

Відео дня

Угода про перемир'я, яку просували Володимир Путін і Раджеп Таїп Ердоган, не лише передбачає розгортання російських й турецьких військ вздовж лінії контролю. Вона також гарантує транспортне сполучення через територію Вірменії між Азербайджаном й автономним анклавом Нахічевань. Алієв сказав, що цей пункт був доданий на його вимогу.

Обидва ці факти дуже проблематичні. Держдепартамент США повинен поставити їх під сумнів. Відправка німецький військ в Ізраїль, японських в Корею чи італійських у Лівію була б очевидною історичною помилкою. Дозволити військам Туреччини зайти на територію Вірменії чи населеного вірменами Нагірного Карабаху - це ще гірша проблема. Тому що уряд Туреччини продовжує заперечувати геноцид вірмен. А Ердоган і члени його уряду продовжують говорити з позиції релігійного протистояння.

Читайте такожBloomberg: Мирна угода для Нагірного Карабаху стала перемогою для ТуреччиниЕрдоган назвав турецькі війська, які вторглися в населений курдами північний регіон Сирії, "армією Мухаммеда". А пов'язана з турецьким президентом газета Yeni Akit писала: "Скажіть невірним, що армія Мухаммеда повернулася". Простіше кажучи, немає жодної причини, щоб Туреччина грала хоч якусь роль в конфлікті в Нагірному Карабасі. Якщо ж дати їй цю роль, це зміцнить тюркські ілюзії Ердогана й заохотить його переглядати столітні турецькі кордони.

Наступ Азербайджану став також ляпасом для так званого "Мінського процесу", який був покликаний завершити конфлікт у Нагірному Карабасі після розпаду СРСР. Те, що Росія фактично вирізала США з процесу, уклавши угоду про перемир'я без їхньої участі, стало перемогою для Москви. І це не пройде повз усіх американських союзників у регіоні. Вашингтон, здається, мовчки погодився з угодою, яка зміцнює силу Росії й підриває молоду демократію, підкреслює приниження й стратегічне спантеличення Держдепартаменту.

Реальний виклик перемир'я в Нагірному Карабасі кидає Конгресу. Воно з'явилося через сім місяців після того, як заступник Держсекретаря Стівен Біган вказав на положення розділу 907 "Акту про підтримку свободи", яка забороняє поставки зброї в Азербайджан. Щоб така зброя "не підірвала чинні зусилля переговорів про мирне вирішення конфлікту між Вірменією й Азербайджаном або була використана для наступу проти Вірменії".

Читайте також"Тисячі військових могли загинути": Пашинян пояснив, чому "здав" Нагірний КарабахАбо Біган брехав, або, що більш вірогідно, посольство США в Баку  проспало і поняття не мало про плани Алієва. Провал розвідки повинен мати наслідки: санкції проти Азербайджану повинні знову бути запроваджені.

Коротше кажучи, Азербайджан зараз може святкувати перемогу, а Вірменія - зализувати рани. Але ніхто у Вашингтоні не повинен плутати тишу з миром. Новий етап конфлікту тільки готується. Він  може не спалахнути з новою силою через місяць чи десятиліття. Але Туреччина й Азербайджан зіштовхнуться з політичним вакуумом, коли Ердоган чи Алієв помре. Водночас спроби принизити Вірменію дасть силу потенційним популістським урядам, які будуть  чекати шанс помститися. Це лише початок нового розділу конфлікту.

Мирна угода щодо Нагірного Карабаху: що відомо