Підпишіться на нас в Google
Європі, можливо, доведеться змиритися з необхідністю співіснувати з Росією навіть без справедливого миру, якщо економічний тиск і внутрішнє невдоволення в країні не змусять російського диктатора Володимира Путіна припинити війну. Про це пише The Economist.
Як зазначає видання, у Північній Європі, особливо в скандинавських і балтійських країнах, політики різних політичних сил вважають, що Путіну не можна довіряти. Протягом чотирьох років західна стратегія полягала в тому, щоб "Росія не перемогла, а Україна не програла": союзники надавали Києву гроші та зброю, а також зберігали жорсткі санкції проти РФ, розраховуючи, що економічний тиск і внутрішнє невдоволення змусять Путіна змінити курс або втратити владу. Водночас, як йдеться у публікації, Велика Британія, Франція та Німеччина останнім часом замислюються над зміною цього підходу, щоб дати більше надії росіянам, які не підтримують режим.
"У союзників України є практичні причини голосно засуджувати найгірші дії Росії. Путін стає дедалі небезпечнішим. Хоча він не знає сорому, публічне викриття його злочинів може допомогти стримати його від подальшої ескалації", - зазначають автори.
Водночас, за їхніми словами, у центристів є й політичні причини дотримуватися жорсткої позиції щодо Росії та представляти війну в Україні як боротьбу проти держави, що порушує міжнародні норми. У Франції та інших країнах Європи популістські партії, своєю чергою, сподіваються скористатися втомою виборців від війни, щоб посилити свої позиції.
Є ще один важливий нюанс: Путін справді опинився в міжнародній ізоляції. Однак, як зазначають автори, постійно називати очільника Кремля злочинцем також може виявитися пасткою.
"Війна в Україні зайшла в глухий кут, і теорія перемоги союзників може так і не спрацювати. Якщо економічні труднощі та внутрішнє невдоволення не зламають волю Путіна до боротьби, то Україні та її союзникам доведеться домовитися з ним про умови співіснування, щоб ця війна закінчилася або хоча б призупинилася", - йдеться у матеріалі.
Попри загибель українських цивільних і військових, а також понад мільйона російських військовослужбовців у війні на виснаження, яку веде Путін, очільник Кремля має впливових союзників.
Як приклад автори наводять ставлення президента США Дональда Трампа, який запросив Путіна на саміт країн "Групи двадцяти", що відбудеться в грудні на гольф-курорті Trump National Doral у Флориді. У виданні зауважують, що європейські лідери можуть поставитися до Путіна з настороженістю, однак лідери Китаю та Індії, ймовірно, зустрінуть його прихильно, як і представники низки інших країн.
Питання міжнародної ізоляції Путіна також обговорювали на Гельсінському безпековому форумі у Фінляндії, який зібрав політиків, дипломатів, військових, представників розвідки та науковців із країн – прихильників України. Один із глав держав Північної Європи, як зазначають у виданні, побачив у запрошенні Путіна на саміт G20 підстави для обережного оптимізму, якщо воно сприятиме прямим переговорам у Доралі за участю Трампа, Путіна та Володимира Зеленського. Водночас інші учасники побоювалися, що Європа може зазнати невдачі, якщо й надалі зосереджуватиметься на засудженні Путіна.
Колишній американський чиновник, який повернувся із зустрічей із високопоставленими російськими представниками в Москві, заявив, що союзники говорять про досягнення справедливого й тривалого миру.
"Але всі ми в глибині душі знаємо, що мир не буде справедливим", – сказав він на форумі, прогнозуючи, що Росія зрештою збереже контроль над частиною української території, а Путін ніколи не постане перед судом у Гаазі за воєнні злочини.
Інші поінформовані учасники повідомили, що російські еліти не мають наміру виплачувати Україні репарації за завдані війною збитки. Також, як зазначають у The Economist, нещодавно до російського парламенту обрали десятки колишніх військовослужбовців, тож упродовж багатьох років до політичного класу країни можуть входити воєнні злочинці.
"Україна має більше підстав, ніж будь-яка інша країна, називати Росію державою-вигнанцем. Її народ мужньо протистоїть агресії Путіна і не демонструє жодних ознак готовності припинити боротьбу. Але Україна також має вижити. Якщо українці колись будуть готові погодитися на мир на недосконалих умовах, європейці не можуть бути більш принциповими, ніж сама Україна", - зазначає видання.
Як наголошують у The Economist, Європа матиме підстави для занепокоєння, особливо якщо припинення вогню дозволить Росії, яка відчує себе сильнішою, безперешкодно перегрупуватися та підготуватися до нової агресії.
"Але європейці навряд чи можуть вимагати від українців продовжувати боротьбу заради них. Усе, що може зробити Європа, – це зробити Україну якомога сильнішою. Позбавити Путіна повноцінної перемоги цілком може бути єдиним покаранням, якого він зазнає за свою агресію. У жорстокому світі, можливо, доведеться змиритися і з цим", - резюмували у виданні.
Загроза РФ для Європи
Раніше міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що Росія залишиться загрозою для Варшави та всієї Європи, навіть якщо війна проти України закінчиться. На його переконання, не можна недооцінювати небезпеку московського мілітаризму.
Сікорський також зауважив, що економіка РФ могла б бути порівнянною з економікою США, якби Москва розвивала її замість того, щоб вкладати більшу частину коштів у свої збройні сили.
Агентство Bloomberg писало про те, що НАТО розробляє стратегію швидкої перемоги у разі нападу Росії. Зазначалося, що особлива увага приділяється інтеграції БПЛА і ШІ у традиційні види озброєнь.
Тако повідомлялося, що якщо НАТО зазнає нападу, Альянс блокуватиме вторгнення поєднанням сухопутних військ та інших засобів в межах Ініціативи стримування на східному фланзі НАТО.
