Отже, сага про відторгнення українською провінцією багатомільйонних іноземних інвестицій триває - Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію з питань дослідження будівництва металургійного заводу в Білоцерківському районі. Ця історія триває з осені 2005 року, відколи ТОВ "Єврофінанс ЛТД" придбало у ТОВ "Втормет" 22 га землі. Підприємство з британським капіталом оголосило про намір звести на цій ділянці (частково зайнятій під склад металобрухту) сучасний металургійний завод, який працюватиме виключно на вторинній сировині. Інвестор вважає це місце ідеальним - поруч джерело енергії (Білоцерківська ТЕЦ), потужне промислове місто на перетині транспортних шляхів, якими надходитиме металобрухт.
Однак перспектива інвестиційного вливання, п`яти тисяч нових робочих місць, надходжень до бюджету, нотаріально завіреної участі інвестора в оновленні соціально-економічної інфраструктури міста та прилеглого району білоцерківців не порадувала. Навпаки - плани будівництва заводу опинилися у вирі громадських протестів, піком яких стало перекриття 18 квітня траси Київ-Одеса і особисті запевнення прем`єра, "що рішення про будівництво сталепрокатного заводу в Білій Церкві Київської області ухвалюватиметься тільки за згодою місцевих жителів".
Докази інвесторів, що підприємство не становить собою загрози навколишньому середовищу, не спрацьовували і вважалися організаторами протестів голослівними. Насправді ж, якщо уважно роздивитися рушійні сили несприйняття сталепрокатного заводу у політекономічний мікроскоп, то привертає до себе увагу наступне.
Перше. Опозиція до заводу походить передусім із міста, а не з району, на території якого, власне, і розташовуватимуться виробничі потужності. Річ у тім, що основні бюджетні надходження спрямовуватимуться передусім у казну сільськогосподарського Білоцерківського району, і меншою мірою - самої Білої Церкви. Зокрема, специфіка вітчизняних міжбюджетних стосунків така, що на заводі в основному працюватимуть жителі міста, а податок з їх зарплат надходитиме в бюджет району.
По-друге, багато хто із місцевих спостерігачів вбачає за спинами протестувальників контури колись потужних бюджетоутворюючих підприємств міста на кшталт шинного та гумотехнічних виробів. Останні небезпідставно розгледіли у металургійному потужного конкурента, до якого перетече робоча сила, передусім кваліфікована. До того ж тим, хто залишиться, доведеться платити вищу зарплату.
І третя версія організованого спротиву - всі землевідводи у Київській області, подейкують, необхідно погоджувати із представниками певної політичної сили, які начебто контролюють левову частку земельних ресурсів столичного регіону. Коли ж інвестор відхилив настійливі пропозиції, він у відповідь отримав пікети і перекриття доріг.
Натомість власники "Єврофінансу" пішли іншим шляхом, який проліг через Швейцарію. У "Єврофінансу" у світі є кілька аналогічних сталеплавильних заводів. Було вирішено продемонструвати на власні очі найзатятішим опозиціонерам, як працюють такі заводи. Вибір впав на Швейцарію, звідкіля днями повернулася ошелешена делегація у складі дванадцяти фронтменів-протестувальників. Їм продемонстрували завод на околиці Берну, де вони мали змогу зазирнути у кожну шпаринку. Одне із найсильніших вражень поїздки - стада корів ("як у рекламі "Мілки", зізнався один із опозиціонерів), що пасуться на зелених галявинах поруч із виблискуючими на сонці, відполірованими до стерильності (хоча це і не фармацевтика) корпусами заводу. Зустрічі у мерії, органах санконтролю і з жителями кантону розсіяли останні сумніви - підприємство тієї екологічної небезпеки, яку йому приписують в Україні. Коли швейцарцям продемонстрували оцінки українських експертів, за якими "викиди при роботі сталепрокатного заводу такої потужності становитимуть 1,6 тис. тонн шкідливих речовин, зокрема 486 тонн діоксинів азоту й сірки", ті у відповідь зауважили, що за таких обставин завод був би зупинений відразу, однак жодна із проб повітря не містила і не містить навіть натяку на таке забруднення.
Наприкінці візиту опозиціонери записали на телекамеру на тлі сяючих корпусів і повнотілих корівок свої враження від відвідин. Лейтмотивом було те, що вони знімають свої претензії і по поверненні до України максимально сприятимуть залаштуванню тих останніх бюрократичних перепон, що залишилися на шляху зведення заводу. Дехто прохопився, що не проти на такому заводі працювати. Юристи господарів попередили білоцерківців, що ці інтер`ю транслюватимуться по місцевому телебаченню. Тепер їх покажуть і тимчасовій комісії ВР, на той випадок, якщо учасники делегації зречуться своїх слів.
До літака лишалося ще кілька годин, і група одностайно вирішила провести їх у меморіальній квартирі Володимира Леніна у Берні.
Коли літак з білоцерківцями здійснював посадку у Борисполі, на скандальній земельній ділянці у їх рідному місті вже ревли грейдери і екскаватори.
Станіслав Голубенко
