Думка
Постановку питання про другу державну мову в Україні вважаю дуже своєчасною і необхідною. Для цього ми й вибирали Партію регіонів до парламенту, щоб вона займалася проблемами російськомовного населення України.
Як філолог з багаторічним стажем роботи в школі хочу висловити свою позицію щодо того, який варіант російської мови потрібно вводити в Україні.
Цілком підтримую думку, що це не може бути унормована російськими філологами мова (ідеться головним чином про фонетику). Адже в такому разі нам доведеться еталоном нашої рідної мови вважати офіційну мову Росії, яку я вважаю неприродною для російськомовних жителів України.
Україна – справді не Росія, і російська мова в Україні має бути своя, рідна, а не запозичена. Та, якою послуговувалися Гоголь, Шевченко, Даль, Короленко та багато інших класиків.
Моя знайома швейцарка ніколи не каже, що її рідна мова – німецька. Вона каже – швейцарська німецька. Адже слова в ній нібито ті самі, німецькі, але вимовляються не так, як у Німеччині, а по-своєму, по-швейцарськи.
В Україні російська мова має свої особливі фонетичні характеристики, які не повинні сприйматися як діалектні, провінційні чи «неправильні». Ці характеристики мають вважатися нормативними на території України чи, принаймні, в частині областей Сходу й Півдня України.
Сама я з Каховки, але вважаю, що літературним, нормативним варіантом «укро-російської» мови має бути саме донецький діалект. Для цього є вагомі підстави.
По-перше, саме Донбас і його представники у Верховній Раді є рушійною силою легалізації мови російськомовних громадян України.
По-друге, тут компактно проживає багато росіян – переселенців з Росії.
По-третє, саме донбаський варіант виглядає як найбільш нейтральний для жителів України – з характерною для всієї країни вимовою голосних звуків і мелодикою мови. Тут же на Донбасі слід відкрити державні й наукові установи, котрі займатимуться проблемами українського варіанта російської мови.
Олена Дмитриченко, Херсон
