Не встиг Янукович ще як слід усістися в прем’єрському кріслі, як уже повіяло напівзабутими часами.
Добирався сьогодні вранці з площі Шевченка в Києві до центру. О пів на дев’яту ранку, коли всі водії нервують, поспішають на роботу, рух на Куренівці раптом перекрили. Що таке, думаю, може, аварія, яка сталася? На перехрестях, бачу, міліція стоїть, і не сержанти, а офіцери. Питаю в капітана – що трапилося? Я навіть забув, що колись дороги перекривали, коли по них рухалося важливе тіло...
“Януковича, – каже, – везуть...”
Зізнаюся, не витримав – вилаявся. Аж капітан засміявся. Звикайте, мовляв, тепер будуть нові порядки.
За кілька хвилин ескорт машин зі світломузикою промчався, як у кучмівські часи.
А я ось що подумав. Як і коли на роботу діставався Єхануров, ніхто з київських водіїв і гадки не мав. Не пригадую я, аби десь перекривали дорогу і через Тимошенко – у часи її урядування. Давно перестали перекривати шляхи, коли по них їздить Президент України. А тут ось великий пан об’явився...
Мабуть, усе ще боїться Києва, тому й виставляють капітанів і майорів, щоб ніхто, не дай Боже, яйцем у броньовик не вцілив.
Антон Загородній, м. Вишгород
