Події останніх днів показали, що глобальні зміни охоплюють усю світову економіку. Тепер уже можна сказати точно, що економічна модель кінця 20 століття відходить в історію і на її зміну йде нова економічна модель 21 століття, яка багато в чому не буде схожа на попередню.
Прогноз справа не вдячна, а тому можна лише з певною точністю передбачати ті зміни, яких зазнає світова економіка. Але вже зараз зрозуміло, що на втіху кейсіанців світова економіка все більше трансформується до моделі державного капіталізму. Націоналізація банків, яка зараз проходить в усьому світі, – це тільки початок великих перетворень світової економіки, коли роль держави в економіці лише збільшуватиметься. Не виключено, що націоналізації зазнають і найбільші світові компанії-виробники. Найближчим часом ми спостерігатиме процес витіснення з ринку транснаціональних приватних компаній і заміну їх позицій державними або навколодержавними компаніями.
Планування, державне регулювання, управління державних компаній стануть одними з головних рис нової економічної моделі. Тепер уже світова економіка багато в чому залежатиме і регулюватиметься міждержавними угодами. Але витіснення зі світової економіки транснаціональних компаній не означає зменшення конкуренції, навпаки, тепер конкуренція носитиме жорсткіший характер. Разом з посиленням загальносвітових міждержавних об`єднань, посиляться і регіональні економічні і політичні союзи. На противагу Сполученим Штатам підвищать свою роль регіональні союзи, наприклад, союз латиноамериканських країн, співтовариство панарабських держав, а в перспективі і союзи африканських країн. Все це приведе до посилення протекціоністської політики більшості країн світу. Захист своїх чи регіональних економічних інтересів буде головною причиною багатьох економічних конфліктів і битв.
У цих умовах істотно зросте роль міжнародних фінансових інститутів на кшталт МВФ, МБ, ЄБРР і не виключена поява нових міждержавних фінансових інститутів. При цьому роль США в них буде дещо слабшою. У кожному разі Китай і, можливо, конгломерат арабських країн підсилять свої впливи в міждержавних фінансових інститутах.
Долар США залишиться основною міжнародною валютою. Але при цьому Америці доведеться свою емісійну політику узгоджувати з вимогами інших країн світу. Не виключено, що на міждержавному рівні буде закріплена процедура впливу інших країн світу на емісію долару США. Не виключена спроба створення регіональних валютних зон, на кшталт зони обігу китайського юаня. Але успіх цих утворень багато в чому залежатиме від відкритості цих регіональних зон.
Все це призведе до того, що в світовій економіці істотно зменшаться ризики в усіх сферах діяльності. Довіра населення і бізнесу повернеться на колишній рівень і навіть посилиться. Оскільки державна власність дозволить нівелювати панічні побоювання більшої частини інвесторів. Державні цінні папери, цінні папери державних підприємств стануть одним з головних і надійних інструментів інвестування. Міжнародний ринок державних або навколодержавних цінних паперів стане головним сегментом світового фондового ринку. Захист державою фінансового ринку приведе до істотного зростання об`ємів інвестицій. Загальні світові об`єми інвестицій збільшаться у декілька разів. Але при цьому прибутковість інвестиційної діяльності істотно зменшиться. Аналогічно зменшиться і рентабельність бізнесу. І, що найбільш важливо, швидкість обігу грошей у світовій економіці істотно загальмується. Світ позбавиться більшої частини спекулятивних операцій, але натомість він втратить високу прибутковість і маневреність грошей. Це буде плата за зменшення ризику.
Не слід забувати, що стабілізація світової фінансової системи за рахунок посилення ролі держави – це прямий шлях до рецесії. У найближчі 3–5 років проблема рецесії буде актуальною для більшості країн світу. Окрім цього, головною проблемою урядів багатьох розвинених країн стане дефляція і зростання дефіциту бюджету. Безробіття і зниження реального рівня доходів населення стане нерозв`язною проблемою для більшості країн світу. В умовах державного капіталізму жодна країна світу не зможе так швидко розвиватися, як це було раніше. Підвищення ефективності бізнесу за рахунок зниження витрат стане головною ознакою бізнесу. Це зрештою приведе до зниження потреби в енергетичних ресурсах. Почнеться ера затоварювання сировинними ресурсами. І, як це не дивно, але саме криза приведе до зменшення попиту на енергоносії, і проблема ціни на природний газ і нафту не стоятиме так гостро. З урахуванням загальної тенденції розвитку технологій енергозбереження, вже після 2020 року буде проблема затоварювання природним газом, і попит на нафту буде істотно зменшений за рахунок альтернативних джерел енергії.
Що ж чекає Україну в новій світовій економіці?
Країни Східної Європи зазнають істотних втрат від нової світової економіки. Польща, Чехія, Угорщина і країни Прибалтики будуть вимушені змиритися з втратою їх економічного потенціалу і необхідністю підлаштовуватися до вимог державних монополій інших країн. Україна в цьому випадку не виключення – її економічна позиція багато в чому така ж вразлива, як і Польщі і Туреччини. Тому не виключено, що може сформуватися дієве регіональне співтовариство країн Східної Європи і Балтії, де буде місце і для України.
Сама модель державного капіталізму в Україні може бути однією з найм`якших. Націоналізація українських банків і підприємств – це буде скоріше виключення, ніж планомірна акція українського уряду. В Україні сильна влада бізнес-еліт, для яких посилення держави в бізнесі украй не вигідно. Та й фінансові можливості державних структур в Україні вкрай обмежені для істотної націоналізації підприємств.
В умовах світової рецесії і посилення державного протекціонізму експортний потенціал української економіки буде істотно втрачений. Певною мірою утримати хоча б частину світового ринку збуту української продукції можна буде за рахунок істотної девальвації гривні. Це дозволить українській експортній продукції пограти на демпінгу цін. Але в умовах наростання світового протекціонізму це істотно ситуації не поліпшить. Це приведе до зменшення об`ємів випуску металургійної і хімічної продукції, закриття низки виробничих підприємств і згортання виробництва. І це виключно позитивна тенденція. Можна скільки завгодно говорити, що існуючі виробничі потужності неефективні і надмірно енергоємні. Але тільки криза може примусити реально зупинити виробництво на давно застарілому устаткуванні.
Потреба в такій великій кількості природного газу відпаде в усій світовій економіці. Зрештою це приведе до зменшення об`ємів виробництва продукції, до поліпшення її якості, а найголовніше – реально стимулюватиме впровадження нових технологій.
В Україні немає великих сировинних ресурсів. Головним джерелом доходу в Україні є трудові ресурси. І як тут не пригадати «дідуся» Карла Маркса з його теорією уловлювання додаткового продукту? Збільшення безробіття за рахунок згортання бізнесу і частково за рахунок рееміграції робочої сили з-за кордону, приведе до зниження реальної вартості робочої сили, і це створить сприятливі умови для розвитку бізнесу «по-українськи». При цьому політична нестабільність може стати в пригоді для трансформації українського бізнесу. Немає ніякої надії, що у разі політичної стабільності дії Верховної Ради і уряду були б адекватними для подолання поточних проблем економіки України. Виступи депутатів і окремих міністрів показують, що вони абсолютно не розуміють механізмів роботи українських банків, грошового обігу, а про події на фондовому ринку вони часто говорять нісенітниці і розповідають небилиці. Український бізнес має дуже хороший досвід виживання в умовах економічних катаклізмів без допомоги державних структур.
Вже в 2009 році проблема зростання безробіття буде помітною, це забезпечить істотне гальмування рівня інфляції, що у свою чергу стабілізує валютний ринок і знизить вартість грошей на ринку. На початку 2009 року стабілізується ситуація на валютному ринку. Курс гривні до долара хоч і може бути в межах 5,1–5,4, але цей рівень буде багато в чому прогнозований.
Починаючи з другої половини 2009 року, може початися зниження ставок за кредитами і відродження повноцінного ринку кредитування юридичних осіб. Невисокі ставки за позиковими коштами і здешевлення вартості робочої сили дозволять рости українському бізнесу за рахунок зменшення об`ємів бізнесу і скорочення вартості витрат. Економія витрат, інтенсивне освоєння існуючих бізнесів, запуск нового вигляду бізнесу і скупка бізнесів, що подешевшали, а також пошук шляхів виходу на світовий ринок збуту стануть головними завданнями бізнесу на період до 2012 року.
Тільки у 2013 році можна чекати істотного зростання економіки України. На цей час планується і завершення загальної трансформації світової економіки, коли компанії почнуть працювати ритмічно, і бізнес матиме більш прогнозований характер. Це й створить ті умови, які дозволять українським підприємствам увійти до нової смуги економічного зростання в нових умовах світової економіки.
Олександр Охріменко, к.е.н.
