(Громадянин Сергій КОВАЛЕНКО вважає незаконним рішення Апеляційного суду Криму про скасування виплати йому компанією “Вольво” 53 млн. доларів як компенсацію шкоди, завданої в результаті автомобільної аварії… Головою Апеляційного суду є Михайло ТЮТЮННИК, тобто батько ТЮТЮННИКА-молодшого одного із засновників юридичної компанії, котра відстоює інтереси «Вольво». – УНІАН)
23 лютого цього року, після 5,5 років розгляду, Залізничний суд м. Сімферополя виніс ухвалу в справі «Коваленко проти «Volvo». Згідно рішення суду відповідачів «Volvo Car Corporation» і дочірнє підприємство – Автомобільну компанію «Вікінг Моторз» (Україна) визнали винними, та зобов`язали виплатити мені більш ніж $53 млн. матеріальної і моральної компенсації. Для пострадянського простору це сенсація і прецедент.
Але ні рішення суду, яке було винесене, ні рішення апеляційного суду Криму 28 серпня 2006 року, що відмінило його, ані майбутнє рішення Верховного суду України не є обов`язковими для виконання у Швеції, так само, як і в Америці, а так само як і в будь-якій іншій країні світу.
Стисло зупинюся на тому, що відбулося. У березні 1998 року з нагоди свого 33-ліття я придбав Volvo – C70 купе. Щодо даного автомобіля було проведено сертифікацію цієї марки Volvo на Україні. Це був перший такий автомобіль на нашій території. За 3 місяці після купівлі машини я розбився. В автомобілі не спрацювала система безпеки, і наступні чотири місяці свого життя я провів у відділенні нейрохірургії. Наслідки ДТП для мене – інвалідність II групи довічно.
15 жовтня 1999 року, після офіційної відмови Volvo розібратися в питанні – чому найбезпечніший автомобіль у світі не захотів зберегти здоров`я українському громадянинові, – уповноважений дилер Volvo в Україні «Вікінг Моторз» провів дефектологічне оцінювання розбитої машини. Згідно цієї оцінки необхідно замінити кузов, а вартість запасних частин разом з вартістю нового кузова перевищила контрактну вартість автомобіля. Тобто компанія «Вікінг Моторз» зробила офіційний висновок, що автомобіль відновленню не підлягає.
Ось на цьому місці в таких випадках на території пострадянського простору, як правило, ставиться крапка. Але поведінка корпорації Volvo та її офіційного дилера в Україні у цій ситуації дала у підсумку такий сильний імпульс для того, аби розібратися що ж насправді відбувається. Офіційний дилер «Volvo» – «Вікінг Моторз» – придбав у Швеції шедевр безпеки, який згодом був проданий мені за $30 000. Ця ціна вже містила прибуток «Volvo». В Україні автомобіль «Volvo З – 70» купе був проданий мені за $69 000. Арифметика дуже проста. Такий прибуток в автомобільному бізнесі це багато чи нормально?
За деякий час після моєї прес-конференції у 2000 році, подібну прес-конференцію провела компанія «Вікінг Моторз», на якій її засновник, громадянин Швеції, багато говорив про те, що він інвестор, що він ризикує, але робить при цьому велику послугу Україні.
У мене виникає з цього приводу тільки одне запитання: хто і для кого є інвестором у даній ситуації? На питанні – а чим, власне, ризикує? – можна взагалі не зупинятися. Вісім років мого наполегливого пошуку правди дали однозначну відповідь – НІЧИМ!
Вісім років взаємовідносин з виробником, який має світове ім`я, пріоритетом якого є «всебічна турбота про людину і збереження її життя», принесли мені тільки одне – приниження мене як людини і образу моєї особи. І це все з однієї маленької, але дуже вагомої причини – я громадянин України, а не, скажімо, Швеції.
Наприкінці минулого року по телебаченню показали сюжет, де в Швеції до концерну «Volvo» прийшла влаштовуватися на роботу дівчина невеликого зросту. Їй відмовили у працевлаштуванні – не вистачило зросту, щоб працювати на конвейєрі. Вона подала до суду, який виніс ухвалу виплатити їй більше ?10 млн., порахувавши, що «Volvo» обмежило її права. А в ситуації зі мною спочатку вони говорили, що я неправильно розбився, потім намагалися стверджувати, що машина практично ціла. Потім – що медики «мухлюють», что«технарі» корумповані, і це при тому, що проведено більше десятка експертиз, які доводять, що їх слова – брехня!
Що вони говоритимуть зараз? Здогадатися нескладно. Думка відповідачів зіткнеться з питанням: «А судді хто?» Це з нами так можна! А з ними так не можна!
Я не хочу себе відчувати неповноцінним, коли заходитиму в посольство будь-якої країни в Україні для отримання візи! Думаю, що більшості українців, які виїжджають за межі Батьківщини, це відчуття знайоме до болю.
Якби рішення суду першої інстанції було корупційним, я б не витратив на це 8 років життя і суд першої інстанції обов`язково програв би. Хочу подякувати тим українським суддям, які виносять зважені, принципові і разом з тим сміливі рішення, захищаючи честь і гідність українських громадян. Спасибі за Вашу працю!
І ганьба тим, хто безчестить ім`я судді! Ганьба тим, хто зраджує Україну і українців за гроші!
Геть приватні суди в нашій країні!
Сергій Коваленко, м. Сімферополь
