Куди дівається український газ і моя квартплата? Якщо вірити цифрам від Тимошенко, за квартиру плачу я, плюс ще дві-три тисячі таких же ідіотів на всю Україну. Але якщо вірити самій Тимошенко, за російський газ я взагалі платити не повинна...

Думка

Відео дня

Юлія Володимирівна зробила сильний хід, пригрозивши губернаторам, що вони не вийдуть із зали засідань Кабміну доти, доки не буде вирішено питання з розрахунками областей з Нафтогазом. За словами прем`єра, країна на даний момент заборгувала НАК 26 мільярдів гривень, і її уряд разом з Нафтогазом тепер вимушені витворяти «надзвичайні фокуси з розрахунками з Росією». Причому 7,7 з цих 26-ти мільярдів заборгували підприємства теплокомуненерго.

З одного боку мене одразу ж потягнуло підтримати аж настільки народного прем`єра - випросити у діда іржаву берданку, що залишилася від прадіда, і особисто стати «на караул» (якщо пустять), для вірності підперши двері залу засідань Кабміну стільцем ззовні. Думаю, в такому бажанні я не самотня. Залишимо осторонь бажання, що давно вже томить українців, спостерігати щось на кшталт другої серії відомого рязанівського «Гаража» у виконанні українських політиків. Але от питання: куди дівається моя квартплата (яку я вношу справно кожного місяця і не очікуючи рекомендованого 20-го числа)? Або як варіант скільки українців оплачують квартирні рахунки? Судячи з офіційних даних про стан розрахунків за той же газ (а також судячи з вічно забитих сміттєвих баках під моїм під`їздом та з інших «принад» побутового обслуговування), за квартиру окрім мене платить максимум ще дві-три тисячі таких же ідіотів... причому не в Києві, а по всій країні. Тож якби в тому самому, заблокованому залі засідань Кабміну можна було б знайти місце для всіх чиновників, аж до начальників ЖЕКів, особисто я із задоволенням помилувалася б композицією а-ля громадський транспорт в годину пік.

Проте крім безневинного (і, зауважимо, такого, що на його реалізацію сподіватися не доводиться) бажання хоч раз насолити всім тим, хто щодня підкладає свиню, особисто мені, у мене виникає ще й запитання загального характеру.

Цього разу персонально до прем`єра. Коли і з якої радості теплокомуненерго, які обслуговують потреби населення України, почали купувати імпортований з Росії газ замість газу українського видобутку? Адже весь 2007-й, 2008-й і самий початок 2009-го року Юлія Володимирівна присвятила невпинному повторенню мантри: всі потреби населення України забезпечуються виключно за рахунок газу українського видобутку. Причому, цей аргумент прем`єр використовувала як головний, зокрема, доводячи, що ціни на газ для населення підвищувати не можна, та й не треба. У 2008-му Тимошенко анонсувала «перехід до могутньої системи власного видобутку газу» і масові перевірки всіх виданих урядом Януковича ліцензій на видобуток газу і нафти, щоб «вичистити» будь-які зловживання з українського ринку.

У січні 2009-го, під час газової війни, «газове заклинання від Тимошенко» щодо джерела забезпечення всіх внутрішніх потреб України мав честь вислухати особисто Президент Євро комісії Жозеф Мануель Баррозу.

А цього року Мінпаливенерго щомісяця браво звітує про збільшення видобутку українського газу, введення в експлуатацію нових свердловин і тому подібне.

Тож чому у такому разі теплокоммуэнерго сьогодні сварять як боржників за російський, а не за український газ? Чому також жоден з чиновників Кабміну не дав собі труд повідомити населення України про те, що з такого-то числа такого-то місяця  нас в примусовому порядку перевели (переведуть?) на споживання «путінських газів»? Чому ніхто не поцікавився, чи не заперечує населення України проти, та хоч і з політичних міркувань, підтримки власними грошима російської економіки? Скажімо, з урахуванням деяких особливостей зовнішньої політики північного сусіда...

Втім, одна версія у мене є. Ще в лютому 2009-го Юлія Тимошенко доручила Мінпромполітики, Мінпаленерго, Мінекономіки і НАК «Нафтогаз України» скасувати норму, котра зобов’язує реалізовувати газ власного видобутку виключно населенню. І дозволити продавати частину українського газу хімпрому. Зрозуміло на тему цього епохального рішення ніхто особливо не розводився. Цікаво, воно вже діє?..

Віра Сорока, Київ