Юлія Тимошенко прогнозовано пішла ва-банк, запропонувавши Сергієві Тігіпку прем`єрський портфель у разі свого обрання главою держави. При цьому Юлія Володимирівна підкреслила, що не є прихильником проведення дострокових парламентських виборів, і ця теза навряд чи вселить надію в серці Сергія Леонідовича.
Буквально одночасно з початком брифінгу Юлії Тимошенко в Кабінеті Міністрів Сергій Тігіпко визнав, що провів переговори і з нею, і з Віктором Януковичем, але не змінив свого рішення відмовитися від підтримки будь-кого з фіналістів президентських перегонів. Власне кажучи, Сергій Леонідович дуже довго знаходився поза великою політикою, щоб рвонутися до першої ж, хай і дуже привабливої, кадрової пропозиції. Він добре розуміє, що одержана ним 13-процентна підтримка виборців за всіх національних особливостей перетікання голосів – практично «золота акція», і лідер «Сильної України» не зацікавлений у її стрімкій девальвації.
Чесно кажучи, Тимошенко здивувала тим, що вона виклала козир – прем`єрський портфель – дуже рано. Офіційні підсумки першого туру президентських виборів Центрвиборчком ще не підбив, але Юлія Володимирівна поспішає віддати найбільш ласий шматочок у вітчизняній владній системі, за володіння яким вона боролася, не шкодуючи ані власних нервів, ані чужої репутації. Лідер БЮТ чудово розуміє, що прем`єр без власної фракції стане маріонеткою «в ловких и натруженных руках», але поспішає, дуже поспішає. Відрив Віктора Януковича у 10 відсотків змушує Юлію Володимирівну поспішати – і помилятися.
Важко пригадати випадок, коли Тимошенко так нервово крутила ручку в руках під час спілкування з пресою. Зовні прем`єр разюче відрізнялася від себе самої під час прес-конференції в бютівському прес-центрі після оприлюднення результатів першого туру президентських виборів. Тоді головну «сердечницю» помітно надихнули результати Національного екзит-полу, які не знайшли підтвердження даними, які отримав Центрвиборчком. Пізно увечері 17 січня Юлія Володимирівна по-хазяйськи погодилася враховувати інтереси виборців, які віддали голоси за представників націонал-демократичного табору, і запевнила, що «рука Януковича ніколи не ляже на Пересопницьке Євангеліє» як символ президентської влади.
20 січня в урядовому прес-центрі з вуст діючого прем`єра практично суцільним потоком сипалися прийоми нейролінгвістичного програмування. Поза сумнівом, Юлія Володимирівна зі всіх політиків першого ешелону найкраще володіє НЛП, але ця технологія, як і будь-яка інша маніпуляція, вимагає часу і ресурсів для ефективного впровадження. Інакше споживачами НЛП-закликів стануть тільки ті, хто й без того сліпо підтримує лідера БЮТ. Без ефективного поширення сигналу і тиражування месиджів прем`єрська апеляція до «чесних журналістів і чесних людей», заклик «кожному провести власну виборчу кампанію» не зможуть одержати Гран-прі на чемпіонаті з політичної щирості. Та й зовсім недавня обіцянка Тимошенко, що країна не знатиме імені прем`єр-міністра, різко контрастує з пропозицією ощасливити прем`єрським портфелем Сергія Тігіпка. До речі, надати йому прем`єрський портфель Юлія Тимошенко обіцяє навіть у тому випадку, якщо бронзовий призер першого туру публічно не закличе своїх прихильників підтримати лідера БЮТ.
Розчулює у виконанні Тимошенко зіставлення «поганих олігархів» і «представників чесного бізнесу», у чиїх кишенях, як правило, партійні квитки «Батьківщини». Напевно, Юлія Володимирівна вважає, що громадяни її країни погано уявляють, скільки коштує її виборча кампанія, і навіть не здогадуються, що провести її на членські внески прем`єрської партії неможливо. У лавах БЮТ чимало тих, хто щедрими пожертвами заслужив прощення і право бути реабілітованим, але примітивний розподіл олігархів за принципом «свій – чужий» не робить честі прем`єрові. Не менш парадоксальним є заклик Юлії Володимирівни не вірити глянсовій політичній рекламі. Незрозуміло, як же у такому разі чинити її прихильникам? Адже Тимошенко не веде кампанію «від дверей до дверей», а впевнено і масштабно заповнює інформаційний простір якісною рекламою. До речі, майже за годину спілкування з пресою глава уряду так і не згадала про стан Державного бюджету на 2010 рік, перспективи його ухвалення. Звичайно, вибори багато що списують, але Україна вже давно не жила взагалі без бюджету.
До речі, варто нагадати, що голова ради директорів МВФ Домінік Стросс-Кан пообіцяв відновлення співпраці Фонду з нашою країною після завершення президентської кампанії. Ймовірно, інавгурація майбутнього глави держави пройде в кінці лютого – на початку березня. Якраз перед черговим платежем за російський газ – рахунки Газпром виставляє з патологічною регулярністю. Цікаво, чи є бажаючі прийняти прем`єрський портфель у таких драматичних умовах? До останнього часу в нашій країні було небагато камікадзе або охочих повторити 12 подвигів Геракла без гарантій власного політичного майбутнього і непорушності рейтингу.
Заклик Тимошенко був більше розрахований не на самого Тігіпка, а на його виборців, яких так чи інакше прем`єрові необхідно схиляти до голосування за свою кандидатуру. Сергій Леонідович отримає куди більше перспектив, якщо конвертує підтримку в першому турі президентської кампанії у розбудову партії, здатної боротися за владу, а не поженеться за прем`єрським портфелем, який враз перетворився на розмінну монету. Очевидно, що Юлія Володимирівна продовжить зазивати Віктора Януковича на телевізійні дебати, під час яких розраховує ганяти опонента по телевізійній студії зі всією накопиченою за роки роботи в політиці неприязню. Тому Віктор Федорович продовжить дистанціюватися від словесної сутички з лідером БЮТ, якій доведеться шукати нові, все більш екзотичні варіанти скорочення дефіциту голосів перед 7 лютого.
Євген Магда
