У перший день параолімпійських ігор, які стартували у Ванкувері 13 березня, наші спортсмени завоювали 5 медалей, вивівши Україну на друге місце. Наступних днів до українського кошику нагород додалися ще дві. Натомість українські олімпійці цього року повернулися на Батьківщину ні з чим, як, власне, і після Зимових ігор 2002 року у Солт-лейк-сіті.
Президент НОКУ Сергій Бубка пояснив такий провал недостатнім фінансуванням, мовляв, українська параолімпійська збірна фінансується значно краще, ніж національна. Та колишній спортивний міністр Юрій Павленко спростував цю інформацію, і виглядав переконливішим за Бубку, оперуючи цифрами. За словами Павленка, на заключний етап підготовки до Ігор у Ванкувері олімпійська збірна України отримала 26 мільйонів 867 тисяч гривень, а параолімпійська – 6 мільйонів 77 тисяч гривень. Протягом 2009 року фінансова підтримка діяльності НОК планувалася на рівні 21 мільйона гривень, з яких було профінансовано близько 17 мільйонів, а Національному комітету спорту інвалідів України торік виділили 2 мільйони 857 тисяч гривень. Павленко наголосив, що фінансування обумовлене не різним ставленням до збірних команд, а відповідає їхній реальній чисельності.
Але найцікавішою є фраза Бубки про те, що результат української команди “був прогнозований”. Так навіщо було везти на Олімпіаду півсотні спортсменів, якщо наперед було відомо про їхні невизначні досягнення? Наша “стеля” цьогоріч – це 5-е і 6-е місце в біатлоні. Українські лижники у вільному стилі посідають 57, 61 і 62 місця. Є і гірший результат – 77 місце.
Наприкінці 2008 року віце-президент НОК Володимир Бринзак заявляв, що Україна до зимової Олімпіади-2010 готуватиме тільки 17 спортсменів. Їх визначали за результатами, які вони демонстрували раніше, і за прогнозами фахівців, що ці спортсмени хоча б теоретично претендують на медалі. За рік їхня кількість зросла до півсотні, але на якості підготовки це не відзначилося. У грудні 2009 року тодішній віце-прем’єр Іван Васюник констатував “надзвичайно низький” рівень підготовки українських спортсменів до Ванкувера.
Польща привезла на Олімпіаду 47 спортсменів і поїхала додому з 6 медалями. Білоруські спортсмени цього року отримали 3 нагороди, одна з яких – золото. І їхня команда, якщо не рахувати Національну збірну з хокею, складалася з 26 осіб. І, бацька Лукашенко, до речі, був не задоволений таким результатом, розкритикувавши хокеїстів і лижників. А в нас усі вирішили замовчати. Тому не дивно буде, якщо через 4 роки отримаємо такий самий результат.
Тож навіщо вкладати гроші й сили в безперспективні проекти? Хай активніше фінансуються параолімпійці або “літні” олімпійці, адже тут у нас є потенціал: на останніх Іграх у Пекіні Україна показала найкращий результат за часи незалежності – 11-е місце (27 медалей, з яких 7 золото), а параолімпійці взяли 74 медалі, посівши 4-е місце у світі.
Проблем з фінансуванням, за твердженнями як спортивних чиновників, так і тренерів, не було. Тренери відсутність медалей пояснюють браком часу. Мовляв, пройшовши боротьбу за отримання ліцензій для участі в Олімпіаді, спортсмени виснажилися, і відновити сили лишень за місяць до початку було дуже складно. А хіба спортсмени з усіх країн так само не виборювали ліцензії?
Сьогоднішня надія України у Ванкувері – це зимники-параолімпійці. Люди з обмеженими можливостями звикли долати труднощі, тож, залишається сподіватися, що відсутність матеріально-технічної бази для підготовки, виснаження, недофінансування й решта популярних причин провалу олімпійців, не відіб’ється на їхніх виступах.
Анна Ященко
