Думка Жінка на виході з метро вручила мені флаєр. Треба сказати, коли мені подають флаєри і безплатні газети, я уподібнююся Шурі Балаганову, тобто дію машинально. Знаючи, наскільки черствий хліб людей, що роздають подібного роду продукцію, я завжди беру все, що мені вручають, і акуратно доставляю до найближчого смітника. Все це я роблю, навіть не розглядаючи «подарунки», але тут око якось випадково зачепило: «Розпродаж, присвячений Дню Всіх Закоханих». У самому написі нічого страшного не було, різанула дата проведення розпродажу – 12-17 лютого.
Я і раніше не мав сумніву, що міф про священника Валентина, який таємно вінчав закоханих всупереч наказу імператора-тирана, спеціально підтримується торгашами. І все робиться для створення зайвого приводу змусити людей здійснювати покупки. Мені не приходило в голову сумніватися, що за кожну згадку про це «свято», наприклад, на ефемці, корпорації платять по тисячі доларів. За невелику «валентинку» на останній смузі газети – п`ять тисяч доларів, за сюжет на телебаченні – на тобі десять тисяч доларів і т.д. Але тепер я точно упевнений: легенду про Святого Валентина торгаші і склали.
Крім того, що вам будь-який священник підтвердить відсутність у житії Святого Валентина Римлянина згадок про таємне вінчання християн, не треба мати розуму аж понад голову, аби зрозуміти: нас «розводять» різними байками. Наприклад, на сайті http://valentin-day.ru історія священника обростає такими подробицями. Виявляється, Валентина за його діяльність не тільки кинули до в`язниці, але там в нього закохалася дочка тюремника. Священник відповів їй взаємністю. Оскільки бачитися вони не могли, їм доводилося спілкуватися за допомогою листування. «В день страти - 14 лютого 270 року, відважний священник послав своїй коханій останню записку з підписом «Від Валентина». Такими словами закінчується ця зворушлива легенда. Ну, скажіть, нормальна людина може повірити в таке?
Якщо в Яндексі або Гуглі набрати слова «День Святого Валентина», шукачі насамперед видадуть вам цілі ресурси, присвячені цій темі. Визнаємо, торговці не полінувалися: на цих сайтах все розжовано і розкладено по поличках, і зрозуміти, що до чого, може навіть наймодніший радіо-діджей. Вам не треба думати, за вас вже все зробили. Наприклад, у вас не варить мозок, щоб придумати поздоровлення улюбленій людині в прозі, ви заходите сюди: і: «Дівчинко моя, я відчуваю до тебе неймовірно велике і воістину прекрасне почуття, без якого людина не живе, а просто існує, - це кохання. Ти для мене все і навіть більше, ти - та, заради якої я почав жити і дихати. Я люблю тебе, і любитиму вічно!» Або: «Мій ніжний ангел! З тієї миті, як я побачив Вас, моє серце на століття залишилося у Вашому полоні».
Безумовно, це кохання.
А ще тут ми можемо ознайомитися зі сценарієм проведення святадля дітей 3-4 класів (правильно, сприйняття Дня Святого Валентина потрібно закладати з дитинства, щоб, тільки-но у підростаючої молодої людини з`являться гроші, вона їх не витратила по своїй волі). А ось і уривки з сценарію. Ведучий ставить присутнім таке запитання:
«Хлопчик, який вам подобається, посковзнувся і смішно розтягнувся на льоду. Що ви зробите:
а) засмієтеся і допоможете піднятися;
б) не засмієтеся;
в) вчините інакше. Як?
Або: «Мама послала вас за хлібом. У магазині ви зустріли дівчинку, яка вам подобається. Їй не вистачає на шоколадку якраз стільки, скільки мама вам дала на хліб. Що ви зробите:
а) віддасте їй гроші, щоби вона купила шоколадку;
б) купите хліб і підете;
в) вчините інакше. Як?».
Роздуми про різні «Дні» приводять до думки про класифікацію свят на державні і релігійні – їх влаштовують відповідні інститути. Але ці інститути консервативні і неповороткі у порівнянні з інститутами, які можуть красиво «підігнати» комерційне свято, яким і є так званий День Святого Валентина. Інша справа, чому суспільство з такою беззастережною радістю і швидкістю увібрало у себе це свято? Причина, як мені здається, полягає в тому, що воно, м`яко кажучи, хворе. Кожній окремо взятій одиниці депресивного соціуму не вистачає любові – ми просто не здатні її виробляти в потрібній кількості. Але замість того, щоби зазирнути всередину себе і усвідомити цей факт, ми вирушаємо до магазину, де дівчина з пластмасовою усмішкою вручає нам «валентинку»: «У нас сьогодні знижки!» Ми купуємо товар і даруємо його умовно коханим людям. Внутрішньої користі від цього жодної, натомість десь ми поставили «галочку». Продавці аплодують спітнілими долонями.
Радість наша недовга, але ж і відділ маркетингу не дрімає, він перетрушує календар у пошуках нових дат. Що там: День Землі, Тетянин День, не забуваємо і старі радянські свята – 23 лютого, 8 березня, старий Новий рік. Подаруночки, подаруночки... Купуємо, купуємо...
До речі, знаєте, що разом з «валентинками» продають на тому ярмарку, з розповіді про який я почав цю статтю? Шуби, хутряні вироби, головні убори. «Зимові речі залежалися, допоможи нам, Валентин!», - так мають молитися своєму святому продавці.
Особисто мені це все страшенно не подобається, а тому, якщо мене сьогодні хтось обдарує «валентинкою», я її демонстративно пошматую. Купувати на ярмарках нічого не буду і, тільки-но почую слова «День Святого Валентина», закрию вуха. Пропоную всім приєднатися до акції протесту. Що ж до почуттів, то я свою дружину люблю і без Валентина.
І ще. 14 лютого православна церква вшановує Святого Трифона. Цього дня дівчата просять послати їм доброго нареченого. Здаю цю інформацію без щонайменшого остраху, що нею скористаються торгаші: День Святого Валентина – для «всіх закоханих», тут же цільова аудиторія - переважно, юні незаміжні дівчата. Напевно, багато з них ще тільки вчаться, не працюють, кишені у них порожні, і для продавців вони особливого інтересу не становлять.
Олексій Подорожний, Харків
