Скільки ж можна, “любі друзі”, продавати свою країну й роздавать її шматками усіляким “бізнесменам”? Прочитав кілька статей в Інтернеті про РосУкренерго та його власників. Що сказати? Ні для кого не секрет, що енергетична незалежність держави – одна з ключових складових повної незалежності України. Від будь-кого. А тут... Виявляється, якихось два бізнесмени, про яких нічого достеменно не відомо, фактично тримають у своїх руках енергетику цілої держави. Хто такі ці два “Ф” – Фірташ і Фурсін? Українські “бізнесмени”, що схопили своє за кучмівської доби завдяки розквіту корупції, чи газпромівські “агенти”?
Це турбує людей не лише у вас, в столиці, але й населення в регіонах. Народ турбує, що ж буде далі? Якими будуть ціни на газ? Що буде наступної зими з опаленням? Може, знову доведеться сидіти в холодних оселях? І це лише через те, що енергетична політика уряду... як би сказати... вона ніби і є, але її ніби й нема...
Чому згадані особи хвилюють більше 40 мільйонів українців, але цим геть не переймаються ні Президент, ні профільний міністр Плачков, ні голова Нафтогазу Івченко? Якщо вони упевнені в прозорості газових операцій, чесності бізнесменів, нехай поділяться з народом! Якщо ні – вибачте, якого дідька Україна не може купувати паливо, не переплачуючи за нього напряму, у Газпрому, якщо вже іншого виходу нема...
Чомусь не хочуть. Ні того, ні другого. Комусь досі (при новій, прозорій владі!) вигідно, аби державні грошові та енергетичні ресурси проходили напівтіньовими шляхами, через невідомих осіб і фіктивні структури. Комусь у владі й досі вигідно, аби Україна залишалася в тіні.
Василь Поліщук, підприємець, патріот, м. Рівне
