ДумкаПоки країну лихоманить, мій тесть пропонує свій шлях виходу з політичної безвиході. Знову на політичній трибуні «Думка» Богдан Петрович.
Дійсно, люстрація, думав тоді я. Тільки чому люстрація повинна обмежуватися тільки кучмівским періодом? А що, виходить, режим Кравчука не був злочинним? Якщо ні, то чому тоді Кравчук створив партію, яка потім щосили підтримувала того самого Кучму? Виходить, не злочинець підтримував злочинця? Важко повірити у те, що Кравчук така безневинна дівчинка.
Але давайте мислити ширше. Всі вони – і Кравчук, і Кучма – були свого часу ще й комуністами. Наскільки відомо, комуністом був Ющенко, після своїх пригод за ґратами в партію вступив Янукович. Я вже мовчу про Мороза, а Симоненко комуністом залишився і сьогодні. Тимошенко, наскільки мені відомо, до лав КПРС не входила, але працювала на комсомольській посаді. Що ж до Верховної Ради, то там, напевно, не набереться і десятка депутатів, які не були членами КПРС і не були б комсомольськими функціонерами.
Тому в питанні люстрації я пропоную не зупинятися на кучмистах – врешті-решт, кучмістами були свого часу і Ющенко, і Тимошенко, і Янукович. А як ще назвати цих людей, які займали свого часу пости прем`єра і віце-прем`єра при Кучмі? Давайте цю лінію, лінію люстрації, проведемо далі – до членів КПРС і комсомольських функціонерів. Думаю, це не буде жорстким рішенням. За радянських часів, які вони тепер всі дружно критикують, з підозрою ставилися навіть до тих, хто опинився на окупованій ворогом території. А Чим ці діячі кращі?
Сьогодні чомусь говорять, що з фракції у фракцію переходити не можна, а з партії в партію – можна? І тому складається враження, що немає такої партії, в яку не вступили б наші політики. Адже справа тут навіть не в комуністичній ідеології: як на мене, вір хоч у Христа, хоч у Мао Цзедуна, але чому нас вчать жити колишні кучмісти-кравчуківці-брежнєвці? І що у такому разі дивовижного, якщо бютівці переходять у Партію регіонів? Куди вони завтра ще вступлять?
Відчуваю, деякі скажуть: «Е-е, куди вас занесло, Богдан Петрович! Хочеш обиратися?» Дійсно, є такий факт у моїй біографії: свого часу мене не взяли в комсомол. Не розповідатиму, чому, тільки це не пов`язано ні з якими кримінальними історіями, як мені намагається сьогодні дехто пришити. Куди ж мені балотуватися, якщо через рік я йду на пенсію? І справа не в мені, а в тому, що багато так званих народних депутатів відпочивати не збираються, але готуються до ще одних виборів. Тому якщо не прийняти такий закон, про який я кажу, то ми знову одержимо те, що маємо. І незабаром нам доведеться вибирати ще один парламент.
Знову ж таки, повторюся, справа тут абсолютно не в комуністичній ідеології. Просто зрозумійте: ситуація в Україні настільки складна, що вирішити, як з неї вийти, можуть тільки свіжі голови, вільні від колишніх партійних установок. Хто ще не зрозумів цього, – погляньте, що накоїли люди – в усіх країнах колишнього СРСР, – які свого часу були членами КПРС.
Олексій Подорожний, Харків