Думка

Не в рішенні суду щастя, а в його змісті. Істина, яку пізнали на практиці всі, кому доводилося стикатися з результатами діяльності Феміди, сьогодні стає надбанням усієї країни. 

Конституційному Суду можна тільки поспівчувати. Мало того, що з усіх боків на нещасних служителів закону сиплються рекомендації і побажання щодо «неупередженого та об`єктивного розгляду» справи про відповідність Конституції президентського указу про розпуск парламенту. На додачу всі без винятку коментатори, починаючи з лідерів політсил і закінчуючи прем`єром і Президентом, не соромляться мало не відкритим текстом повідомляти, яке саме рішення буде визнано ними «неупередженим та об`єктивним».

Відео дня

Вітчизняний КС, хай би що там про нього казади, заслуговує скульптурної групи з 18 пам`ятників – уже хоч би за одне те, що розглядає справу в повному складі. Хоча в такій ситуації логічніше було б на якому-небудь лікарняному пересидіти сезон масового «поїхання» дахів на ґрунті політики. Або як варіант відмовити в розгляді справи внаслідок надмірної заполітизованості питання. Чи, врешті, ухвалити «соломонове рішення» на кшталт: ідіть усі до біса, спершу заспокойтеся, розмовляти будемо після того.

Утім, з боку вельми кумедно спостерігати за практичною реалізацією принципу незалежності судів по-українськи. Чомусь у нас прийнято вважати, що «тонкі натяки на товсті обставини» втручанням чи спробою тиску не можуть бути за визначенням. Навіть якщо той, хто «натякає» – м`яко кажучи, не остання людина в державі і має у своєму розпорядженні купу можливостей дати зрозуміти, чим саме може обернутися його незадоволеність для неугодного чиновника. Та ще й (мабуть, задля донесення інформації до «особливо обдарованих») окремою «дозою» іде розгорнений коментар для преси, де ініціатор «об`єктивного» рішення питання просторікувато розписує зміст результату. Уже простіше було б прямо в лоб сказати. Але в інтересах «нечинення тиску» послання розбивається на два (три, чотири тощо) шматки. Можна подумати, це щось міняє.

Проте, вважається, що політкоректні формулювання, так би мовити, для суспільного користування, нібито дають змогу не зазіхати на незалежність судової влади.

Добре все-таки, що в Україні немає і не було ніколи джинів. Справжні тварюки, кажуть. Без жодного розуміння обходяться з любителями натяків і політкоректності. Виконують, наволоч, «замовлення» буквально, як було сказано. Хочеш вічного життя? Будь ласка! З вічним старінням на додачу. Багатство? Не питання! Але податковій сам пояснюватимеш, звідки валіза готівки під ліжком узялася.

А уявіть собі, що завівся такий джин – десь у степах України. І попросили ми в нього об`єктивності. І стало раптом в Україні все і вся об`єктивним, чесним, прозорим. Де б тоді були всі ці януковичі з ахметовими, морози з кінахами, ківалови зі станіками, ющенки з балогами, тимошенки з бродськими?.. Де б опинилася вся Верховна Рада, Кабінет міністрів, Секретаріат Президента, податкова, суди, митниця, прокуратура, міліція?.. Втім, і народу, напевно, не залишилося б.

Невже поняття «Україна» і «об`єктивність» – речі несумісні?

Віра Сорока