ДумкаПрезидент, прем’єр і спікер домовилися про дату дострокових виборів до Верховної Ради. А можливо варто було домовитися всього лише про розпуск парламенту? І Бог з ними, з виборами. З якої такої радості країна годує 450 чоловік, яким на додачу ще дозволено творити все, що заманеться, прикриваючись недоторканністю. Тим паче, що реальної користі з того, що вони гордо іменують законотворчою діяльністю – як з козла молока. І це очевидно всякому, хто намагався хоч раз слідувати вимогам законів. Мається на увазі слідувати від А до Я, а не вибірково, як це прийнято в Україні. Мабуть, найкращим виходом з ситуації було б розпустити парламент і цим і обмежитися. Багато хто так думає. І вони помиляються...
Досить уважно поглянути на події в будь-який критичний момент, щоб зрозуміти: нардепам відводиться дуже важлива функція. Це – загони «швидкого реагування», готові у будь-який момент захистити законність і порядок. Як вони його розуміють. Який конфлікт не візьми, в його епіцентрі, як за помахом чарівної палички опиняється пара-трійка, а то і десяток народних обранців. Вони проводять звільнених суддів Конституційного суду на робочі місця через ряди держохорони. Вони потрясаючи мандатами виступають попереду бійців Беркута в коридорних сутичках у Генпрокуратурі все з тією ж держохороною. Спроби провести обшук або дізнання на квартирі або за участю будь-якого громадянина хоч трохи причетного до однієї з великих політсил неминуче викликають матеріалізацію енної кількості нардепів в безпосередній близькості від місця подій.
Вони виламують двері і ці ж двері захищають. Вони барикадують коридори парламенту і хоробро розтягують барикади, збудовані політичними опонентами. Вони наповнюють собою всі без виключення «схованки» і «закутки» у Секретаріаті Президента, Кабміні та інших адміністративних будівлях в той час, як там вирішуються важливі питання. Вони виносять в маси такі «вісті з фронтів», що, можна подумати, тримали свічку на переговорах. Їх, затиснутих між енними рядами бійців спецпідрозділів, плющить і ковбасить. Та так, що костюмчики після цього можуть налізти хіба що на камбалу. І проте вони раз у раз відважно кидаються в бій. Коли не тягнуть країну в світле майбутнє, штовхаючи в зад для прискорення.
А вже періодично демонстровані «діставання з широких штанин» секретної документації політичних опонентів не йдуть ні в яке порівняння з балаганними фокусами типу «кролик з циліндра».
Зрозумівши, наскільки важливу загальностінну функцію доводиться виконувати нардепам, багато хто, мабуть, загориться ідеєю стати обранцем народу. Прагнення зрозуміле. Тільки навряд чи здійсненне. Враховуючи все сказане, нардеп, очевидно, повинен володіти яскраво вираженими здібностями до телепортації. А також володіти телекінезом. Ну і хоч мінімальними навиками в управлінні пси-полями. А як інакше накажете пояснити папери, які невідомо звідки виникають, відомості, та і самі нардепи, що як бісики з табакерки вискакують саме там, де вони зараз над усе потрібні. І, судячи з усього, ці здібності – спадкові. Незаперечним свідоцтвом чого можна визнати значне число «сімейних династій» в парламенті.
А раз так, то пересічним громадянам, які такими здібностями не володіють, тільки і залишається, що лаяти на чім світ стоїть пана Чарльза Дарвіна і горе-генетиків, які не зуміли запропонувати людству альтернативний спосіб зберігання і передачі таких корисних якостей, що в сумі дають вищу істоту – народного депутата України.
Віра Сорока
