Цьогорічне святкування 9 травня, мабуть увійде в новітню історію України, як день приниження української національної гідності – власною владою. Принаймні саме, так я схильний його вважати. Події, які сталися в День Перемоги вкотре засвідчили слабку політичну культуру практично всіх учасників інциденту, брак в Україні єдиної національної ідеї, культури, поваги влади до народу, його історії. Сумно, що вони ще більш поглибили розкол в нашому суспільстві, який є таким бажаним для наших північних сусідів, адже сильна держава Україна в всіх аспектах (економічному, національному, політичному) їм ні до чого.
Упевнений, що ці події і політику сучасної влади «гідно» оцінять уже наступні покоління: виважено і без емоцій. Сучасним історикам зробити це не під силу через занадто політизоване суспільство, осторонь якого лишитися практично неможливо.
Однак не тільки історикам, а й політологам, оглядачам, журналістам уже зараз варто наголошувати на постійному трактуванні владою і судовою системою ідентичних події по-різному.
Так, 15 травня у Тернополі правоохоронці затримали представника «Свободи» Віктора Козерога, якого звинуватили в пошкодженні прапора Компартії 9 травня. Проти порушника прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 296, ч. 2 Кримінального кодексу України: хуліганство, або грубе порушення суспільного порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою нахабністю і виключним цинізмом. Згідно зі статтею порушники караються позбавленням волі терміном на 4 роки. Козерог просидів у буцегарні до 17 травня, після чого його за рішенням суду було звільнено з-під варти. Хлопець тепер на місцевому ревні ледь не герой – ось тільки чи в цьому є героїзм?
Здається, усе ніби за законом, такі дії справді можна кваліфікувати як хуліганство, тому до тернопільських правоохоронців не має бути претензій.
Та тільки де були донецькі правоохоронці, коли на 9 травня в столиці Донбасу проходив червоний марш з портретами Сталіна до монументу «Твои осободители, Донбасс», коли його учасники кидали під ноги червоно-чорний прапор Конгресу українських націоналістів, а потім прив’язали його до бампера авто й поволокли палити на меморіальному комплексі «Саур-Могила»? Чому не спинили цей антиукраїнський акт представники Партії регіонів в особі голови Донецької ОДА Анатолія Близнюка та міського голови Донецька Олександра Лук`янченка, якщо цього не могли зробити правоохоронні органи? Невідомо, чому досі прокуратура та правоохоронні органи не розслідують цей інцидент, адже, як вони стверджують, були звернення до відповідних органів.
...Відгомін святкування Дня Перемоги досі не дає спокою представникам певних політичних сил, що засвідчили події 22 травня. Через 13 днів після львівських подій “проросійські патріоти” Одеси здійснили наругу над прапором УПА. Учасники акції заявили, що проводять акцію у відповідь на події 9 травня у Львові. Між іншим, серед них був і прес-секретар Одеського обкому КПУ Олексій Албу. Знову виникає питання, тепер уже до одеських правоохоронців – де вони були в той час і чому нікого не арештували? Невже ці дії не підпадають під статтю, яку інкримінували Віктору Козерогу? Чи, може, на півдні та сході України суспільство живе за іншими законами й КК України?
На жаль, нинішня влада трактує ці інциденти по-різному, хоч, як на мене, очевидно, що вони ідентичні.
Що ж до “Свободи”, то, гадаю, лави своїх прихильників ця партія могла б збільшити, якби вела себе цивілізованіше в протистоянні з опонентами – проросійськими та антиукраїнськими силами. І на противагу їхнім популістським заявам, брутальним висловлюванням, часто нерозумним і некультурним діям протиставила культуру політичного спілкування, вихованість, історичну обізнаність, а не постійну лайку та образи через ЗМІ, бійки під час проведення різного роду політичних акцій, нищення символів тоталітарного режиму, ненависть до людей, що їх підтримують...
Володимир Гінда, історик
