Ціна втрати дешевого газу для України - $12 мільярдів

День 24 жовтня 2008 року став «чорною п`ятницею» для України. Цього дня з подачі прем`єр-міністра України Юлії Тимошенко було підписано угоду, яка означала дворазове подорожчання газу для України. Це був договір між «Нафтогазом України» і російським «Газпромом» про прямі постачання газу. Це означало, що Тимошенко відмовилася від контракту з RosUkrEnergo про постачання газу за фіксованою ціною 179,5 доларів за тисячу кубометрів, який діяв до 2028 року. Натомість Україна почала купувати газ у «Газпрому» за плаваючими цінами, які іноді перевищують 360 доларів за тисячу кубометрів. Контракт між нафтогазовими компаніями України і Росії, який визначає формулу для розрахунку ціни газу залежно від зміни вартості нафти і газойля, був підписаний у присутності прем`єрів двох країн Юлії Тимошенко і Володимира Путіна 19 січня 2009 року.

Що вигідніше - одержувати газ за чітко визначною ціною, яка не змінюється, 179,5 доларів за тисячу кубометрів до 2028 року (саме донині RosUkrEnergo могла поставляти середньоазіатський газ) або платити ціну, яка визначається за формулою і змінюється щокварталу? На підставі даних з відкритих офіційних джерел я оцінив, як на українцях відбилася така зміна ціни газу. Результат - приголомшливий: за два з половиною роки ми втратили 12,2 млрд. доларів!

Через газові контракти «від Тимошенко» Україна з 1 січня 2009 року втрачає по 560 тисяч доларів за годину.

Україна, як і інші республіки колишнього СРСР, значною мірою залежна від газу. У Радянському Союзі цієї сировини було в достатній кількості, тому в більшості технологічних процесів використовувався саме газ. Сьогодні найбільшими споживачами газу в Україні є промисловість і населення.

Споживання газу різними споживачами в Україні:

Останні роки Україна значно скоротила споживання газу. Наприклад, наприкінці 90-х Україна  за рік споживала 70-72 млрд. кубометрів газу проти нинішніх 47-54 млрд. кубометрів. З цього об`єму близько 20 млрд. кубометрів газу Україна видобуває самостійно на своїй території. Вартість цього газу змінювалася трохи.

З 2009 року вартість імпортного газу значно зросла, що і принесло українській економіці величезні збитки.

У 2009 році Україна імпортувала 33,0 млрд. кубометрів газу, в 2010 - 36,5, в першому півріччі 2011 - 27. Якби Україна одержувала газ за цінами 2008 року (179,5 доларів за тисячу кубометрів), то країна не втратила б за останні 2,5 роки величезні кошти.

Зокрема, в 2009 році за кожну тисячу кубометрів газу Україна, в середньому, переплатила 90 доларів, в 2010 - 86, в 2011 - 160,5. У результаті, суму прямих втрат в результаті розірвання угод про постачання середньоазіатського газу можна оцінити в 12,26 млрд. доларів. Тобто щомісяця Україна за ці тридцять місяців втрачала, щонайменше, 408 млн. доларів - це половина річного бюджету України на охорону здоров`я. Або бюджет на оборону (армію) на 4 місяці.

Тимошенко немає при владі вже два роки, а країна продовжує зазнавати збитки із швидкістю 13,6 млн. доларів на добу або 560 тисяч доларів на годину. Цих грошей вистачило б на те, щоб виплатити місячну пенсію 20% пенсіонерів у країні. Щомиті економіка втрачала близько 470 доларів. За той час, поки ви читаєте цю статтю - дві хвилини - Україна вже втратила 56,5 тисяч доларів!

Цих втрат зазнав бюджет і кожний з нас - купуючи продукти харчування або оплачуючи рахунки за теплопостачання. А суми втрачених вигод взагалі не піддаються оцінці. Адже ці 12,26 млрд. доларів могли бути витрачені на будівництво або оснащення лікарень, збільшення зарплат і пенсій. Врешті-решт, нам не довелося б платити більше за те саме теплопостачання або за продукти.

Як ми розплачуємося за газ, що подорожчав

Газ є базовим енергоносієм і сировиною для багатьох галузей світової економіки. Природний газ є сировиною для хімічної галузі (наприклад, для виробництва добрив, пластмас, полімерних матеріалів), необхідним джерелом вуглецю (наприклад, в металургії). Дуже широко газ застосовується як енергоносій (опалення будинків, паливо для автотранспорту тощо). Зважаючи на доступність природного газу в СРСР, усі пострадянські країни залежні від цього виду палива більше, ніж інші країни світу. Наприклад, у галузях, де газ застосовується як паливо, багато країн використовують електроенергію або інші енергоносії. Наприклад, в більшості розвинених країн світу на металургійних комбінатах використовуються електричні печі (в Україні - доменні), в теплопостачанні використовуються електрокотли.

Україна, як і інші пострадянські країни, дуже болісно реагує на зміну ціни газу. Через політизування питання створилося враження, що газ потрібний тільки металургам і хімікам. Водночас сфера його застосування і вплив його подорожчання надзвичайно широкі - зміну ціни природного газу відчуває буквально кожен житель України.

Нижче наведена таблиця з даними про частку газу в собівартості окремих продуктів (в порядку зниження).

Далі оцінимо обсяг коштів, які громадяни переплатили у зв`язку із зростанням цін на газ. Фінансових втрат люди зазнали, набуваючи продуктів і послуг за вищими цінами - йдеться про продукти харчування, теплопостачання, гаряче водопостачання і нерухомість.

Зокрема, лише в 2009-2010 роках українці переплатили за спожиті хлібобулочні вироби 1,3 млрд. грн. Щороку українці споживають 5,145 млн. тонн хлібобулочних виробів. У 2009 році середня ціна кілограма хлібобулочних виробів зросла порівняно з 2008 роком на 0,58 грн., в 2010 році порівняно з 2008 роком - на 0,93 грн. Таким чином, в 2009 році громадяни переплатили за хлібобулочні вироби 2,984 млрд. грн., в 2010 році - 4,784 млрд. грн. У сумі - 7,768 млрд. грн. Безпосередньо через зростання цін на газ, який в структурі собівартості хлібобулочних виробів займає 17%, переплата українців за хлібобулочні вироби склала 1,3 млрд. грн.

Приблизно стільки ж - 1,3 млрд. грн. - українці переплатили в 2009-2010 роках за придбане м`ясо. У 2009 році порівняно з 2008-м кілограм курятини подорожчав на 0,91 грн., в 2010 році порівняно з 2008-м - на 1,39 грн. Свинина в 2009 році була дорожча на 3,8 грн., в 2010 - на 5,56 грн. Яловичина зросла в ціні в 2009 році на 2,1 грн. порівняно з 2008-м, а в 2010-му вона була дорожча за ціну 2008 року на 1,2 грн. Таке подорожчання «вийняло» з кишень українців 11,1 млрд. гривень. Але безпосередньо через подорожчання газу (він у структурі собівартості виробництва становить близько 12%), українці заплатили за м`ясо на 1,33 млрд. грн. більше.

На мільярд гривень більше - 2,41 млрд. грн. - українці втратили, купуючи молоко і молочні продукти. За рік в Україні споживається в різних видах близько 9,7-9,8 млн. тонн молока. У 2009 році ціна кілограма молока зросла порівняно з 2008 роком на 0,41 грн., в 2010 році порівняно з 2008 роком - на 1,64 грн. У результаті, таке подорожчання молока для внутрішнього ринку вилилося в 20,1 млрд. гривень. З урахуванням того, що частка газу в структурі собівартості молока становить 12%, додаткові витрати склали 2,41 млрд. грн.

Стільки ж українці переплатили за цукор - 2,45 млрд. грн. При щорічному споживанні у розмірі 1,7-1,8 млн. тонн, ціна цукру в 2009 році зросла на 1,92 грн., в 2010 році порівняно з 2008-м - на 4,96 грн. З урахуванням того, що в собівартості цукру газ становить 20%, переплата у зв`язку із зростанням цін палива склала 2,45 млрд. грн.

Заплутано ситуацію з тарифами на опалювання і гарячим водопостачанням. Хоча ціни на газ постійно зростали, тарифи залишалися стабільними до середини 2010 року. Причина - різницю в кілька мільярдів гривень щороку брали на себе теплокоммуненерго і НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, за найскромнішими підрахунками, подорожчання газу призвело до додаткових витрат людей при купівлі більш дорогих продуктів харчування, щонайменше, на 7,46 млрд. грн. Якби ціни на продукти харчування не регламентувалися державою, не проводилися «виїзні» перевірки тощо, зростання цін було б ще більшим. Просто частину збитків взяли на себе виробники. Аграрії, щоб виростити зернові, заощадили на добривах - замість 140 кг селітри на гектар внесли 35 кг. Врешті, за таку економію довелося заплатити вдвічі меншим урожаєм - в Україні зібрали 35 центнерів пшениці з гектара замість 72 центнерів, як у Франції. Фермери, щоб заощадити, давали худобі більше стимуляторів зростання і економили на комбікормах, а молоко розбавляли водою. Супермаркети, щоб утриматися на плаву, ошукують покупців і прострочені товари видають за свіжі.

Усі ці виробники й інші фірми, а за великим рахунком, їх співробітники, яким підвищують зарплату не такими темпами, як можна було б, платять за подорожчання газу. Вони вже взяли на себе інші 11 млрд. доларів збитків. Ці гроші ми недоотримали у вигляді вищої зарплати або пенсії, тому що державі потрібно до 7-го числа кожного місяця заплатити 600-700 мільйонів доларів за газ.

Також ніхто не рахував скільки Україна не одержала контрактів на постачання продукції за кордон - там її випереджають інші країни.

Ситуація, що відбувається з постачаннями газу до України, нагадує популярний на початку 90-х спосіб бандитів дурити людей на ринках і вокзалах. Суть гри «Гаманець лоха», організованої бандами, була проста - двом випадковим перехожим пропонували безплатно зіграти в лотерею. При цьому один з двох гравців був «своїм». Ведуча пропонувала дістати з мішка квиток і стерти наклейку. Виявлялося, що випадковий перехожий вигравав якийсь цінний приз - дефіцитний у той час телевізор або холодильник. Проте другий, «свій» учасник також вигравав цей же приз. Але переможець мав бути один, і ведуча влаштовувала аукціон. Його вигравав той, хто запропонує більше грошей. Потрібно було підвищувати ставку суперника вдвічі, і вигравав той, у кого раніше закінчувалися гроші. Всі ставки одержував переможець. У банди, на відміну від випадкових перехожих, гроші не закінчувалися ніколи - їм постійно підносили сумки з купюрами.

Зараз Україна і кожний з нас, не підозрюючи, виявилися втягнутими в таку ж гру - «газовий гаманець». Нам під виглядом виграшу піднесли усунення компанії, яка постачала дешевий середньоазіатський газ. Але через цю «перемогу» кожен українець вже втратив по дві тисячі гривень, переплачуючи за товари, які зросли в ціні через подорожчання газу. Скільки доведеться заплатити ще в цій грі на гроші без можливості виграшу та її припинення - ми не знаємо. Але очевидне одне - ініціатор «газового гаманця» вже умила руки.

Сергій Петров