Держкомзем, переформатований з метою кадрової революції в Держземагенство, сьогодні відрапортував, що 88,8 відсотка власників земельних наділів отримали державні акти на право власності на землю.
За трьома вісімками окозамилювальної статистики – нічні черги, хабарі й кадровий мордобій, оскільки Держкомзем і його представництва на місцях – це невпинний генератор тіньової готівки в промислових масштабах, покликаної, серед іншого, обслуговувати й вибори.
Я потрапив у ці вісімдесят вісім і вісім десятих відсотка, оскільки в червні отримав акт на землю, якого чекав рік. Утім, розмір мого хабара просто смішний за київськими приміськими мірилами – двісті баксів, – і швидше може бути оцінений як компенсація за технічні витрати. Тим паче, акт був доставлений мені майже додому.
Мій сусід по ділянці, який поміняв Карабах на Україну й незле в ній почувається, мав акт уже навесні, що дало йому змогу провести в рекордні терміни легальну електрику. Вахідові (так звуть сусіда) у лютому це коштувало вісім сотень зелених.
Зате в мене склалося ліпше, ніж у кума. Він має отримати акт 26 липня, після двох безсонних ночей у місцевому відділенні кадастрового центру, результатом чого був талончик на отримання акта через тиждень. Чергу треба займати 25-го звечора. При цьому свої двісті баксів він на лапу дав. Коли він і десятки решти власників розпайованих угідь по той бік Окружної отримають свої довгоочікувані акти, Держземгенсто видасть прес-реліз станом на 1 серпня про те, що "понад 90 відсотків громадян України отримали держакти на право власності на землю".
Ситуація у районному кадастровому центрі, де ми отримали свої акти, нагадує анекдот про старого єврея, який скаржився рабинові, що немає сил далі жити, а той порадив йому поселити в переповненій хаті козу. Коли позбулися кози – жити справді стало легше.
Коли в агентстві поновилися нічні черги й почали записуватися хто шестисотим, хто семисотим, це означало, що з кози позбулися, оскільки доти акти без хабарів не видавалися від початку року ВЗАГАЛІ. На початку року в крісло місцевого відділення кадастрового центру сів юнак, у трудовій книжці якого був єдиний запис – голова управління держкомресурсів у якомусь районі Київської області. Мій сусід Вахід, очевидно, дещо переплатив посередникам, оскільки для фізичних осіб такса була усталена – 500 зелених з носу. Молодий голова агентства, очевидно, дещо був нерозбірливим, оскільки через три місяці ситуація стала нестерпною для всіх, і його взяли на гарячому.
При цьому, звісно, правоохоронцями не були дотримані процедурні вимоги (ну, чим ми не Америка?), і невдовзі юний менеджер опинився на волі, а ще через кілька тижнів – у тому самому кріслі. Хоча висновки, кажуть, зробив, і процес видачі поновився з помітнішими сумами винагороди.
Утім, тарифи на зміну цільового призначення після історичного рішення парламентарів Мороза та Симоненка (і Тимошенко теж) щодо мораторію на приватизацію землі значно зросли.
Однак якщо “регіоналам” вдалося рвучко і повномасштабно змінити керівництво кадастрових центрів, то з Держкомземом це виявилося не так легко: досвідчені мужі сидять на місцях уже десятиріччями і звели потужні редути оборони. Тоді й пішла в хід реорганізація – Держкомзем постановою Кабміну переформатували в Держземагенство, що дало змогу звільняти старожилів під приводом реорганізації та заповнювати баксогенеруючі клітинки своїми людьми.
Тож на дверях місцевого відділення Держземагенства висить оголошення: "у зв’язку з інвентаризацією довідки тимчасово не видаються". Що відразу ж підлило гасу у вогонь корупції – довідки видаються з-під поли, але вже за переглянутими тарифами.
Кажуть, одна з агенцій з питань міжнародної допомоги виділила урядові Януковича чимало мільйонів повноцінних доларів на боротьбу з корупцією. Прочитати б звіт грантоотримувача про освоєні кошти...
Станіслав Голубенко, Київ
