Про це УНІАН повідомило джерело в Українській православній церкві.
«25 жовтня 2012 року на засіданні Богословської комісії УПЦ було розглянуто питання ідентифікації особи й запровадження біометричних паспортів. Документ було передано до комісії Міжсоборної присутності РПЦ, яка готує його на розгляд Архієрейського Собору РПЦ», - зазначило джерело.
Копію документа, розглянутого комісією Міжсоборної присутності РПЦ, передано в УНІАН.
У документі звертається увага Архієрейського Собору на те, що «методи біометричної ідентифікації протилежні вченню Божому про людину й неприйнятні для православних християн як такі, що спотворюють сутність людської природи».
«У системі ідентифікації особи за біометричними документами ім'я замінюється біометричними параметрами. Методи ідентифікації виключають участь душі в процесі визначення людини. Людина зводиться до сукупності характеристик свого тіла. Людину змушують добровільно погодитися з тим, що вона - тіло, без жодної вказівки на душу», - йдеться в документі.
Автори документа побоюються, що мікрочіп стане технічним засобом, який постійно супроводжуватиме людину.
«Неможливо проконтролювати цілі й обсяги інформації, яка міститься й передається за допомогою вбудованого в документ мікрочіпа. Тому людина, надаючи документ із чіпом, наперед погоджується з усією інформацією, що міститься й передається. У таких умовах картка з вбудованим мікрочіпом стає інструментом поневолення вільної волі людини в частині подачі й розпорядження інформацією, оскільки позбавляє людину можливості не лише контролю, але й безперешкодного зчитування інформації з неї», - зазначається в документі.
«За вченням Церкви людина - є безсмертна душа, поміщена в тлінне тіло. Раніше ідентифікація здійснювалася за іменем, яке і є відмітною, ідентифікуючою властивістю душі. Пізнавання людини для ідентифікації здійснювалося за фотографічним знімком. У такій системі ставлення до людини подібне Промислу Божому. Ідентифікація людини, як і пізнавання – процеси, в яких людина бере участь постійно, погоджуючись із їх результатами або спростовуючи. В разі згоди людина підтверджує не лише свою особу, але й сутність як людини - творіння Божого», - підкреслюють автори документа.
Також у документі піднімається питання добровільної згоди на обробку персональних даних.
«Від людини потрібна згода на використання всієї інформації, для будь-яких цілей. Але підпорядкування волі людини за допомогою маніпуляцій або насильства якомусь зовнішньому авторитету розглядається як порушення порядку, встановленого Богом, на що вказується в Основах учення РПЦ про гідність, свободу та права людини. Після такої згоди без волі людини, але за її попередньою згодою можливі будь-які операції як з інформацією про неї, так і з її інформацією, що є свавіллям по відношенню до внутрішнього світу людини», - зазначають богослови.
«Віросповідання, світогляд, ставлення до гріховних діянь, згода з гріхом або його відкидання, вся інформація про душу і тіло – це інформація про людину, використання якої має знаходитися в постійній залежності від волі людини. Лише сама людина повинна формувати ставлення до тих або інших подій, приймати або відкидати цінності, погоджуватися чи ні з діями, керуючись своєю вільною волею. Інакше виникає загроза можливості покаяння, а значить, спасіння», - підкреслюється в документі.
«Господь наділив людину вільною волею. Якщо людина дасть згоду на обробку персональних даних – вона передає повністю або частково свою волю, хай лише через розпорядження інформацією, тоді як її погодити з Божою волею? Що така людина віддасть Богові, адже Господь заповідав «сын мой! отдай сердце твое мне, и глаза твои да наблюдают пути мои» (Пр. 23, 26)»
«Людині неприпустимо погоджуватися на обробку персональних даних. Використання інформації має здійснюватися й регулюватися законами держави, як це було й раніше», - зазначається в документі.
