У понеділок ввечері потрапив у пригоду, абсурдністю своєю варту пера Франца Кафки.
Час від час я залишаю свою машину на вулиці Еспланадній, біля Палацу спорту. Тут велика й завжди напівпорожня парковка, до того ж – умовно-платна. За кілька місяців стоянки жодного разу не бачив тут паркувальника.
Того ж дня о 16.50 підійшов, аби забрати машину – аж бачу: ліве переднє колесо «взуте» у металевий замок-блокіратор. Поруч стоять двоє міліціонерів з патрульно-постової служби.
– Хлопці, що це таке?! – звертаюся до них, сповнений обурення.
Ті мовчки показують на чотирьох молодиків у новеньких зелених жилетках «Парккомуналсервіс».
– Розблокувати колесо коштує 100 гривень, – оголошує мені прайс розпашілий від морозу представник “сервісу”.
– Але ж це зона парковки, яке ви маєте право блокувати автомобіль?
– А треба було на початку паркування заплатити наперед, а квитанцію про сплату помістити на лобовому склі. Це таке нове розпорядження Київської держадміністрації.
– Але ж зранку тут не було паркувальника, то що мені – бігати вулицями, шукаючи його?
– Нічого не знаю, поки не заплатите 100 гривень, замок із колеса не знімемо.
Знайомий по телефону порадив подзвонити 02 й викликати наряд міліції.
– Так це ми і є “02”, – повідомили міліціонери, коли я став набирати номер.
– Вони посягають на мою власність, – вказую на блокіратор і паркувальників.
– Так, ми знаємо. Напишіть заяву й занесіть на вул. Московську, у Печерський райвідділ міліції.
– Мабуть, доведеться таки дзвонити...
Та, мабуть, не я один став жертвою такого “сервісу”. Кількість міліціонерів швидко зростала... Вони визнавали, що ця ситуація – безпредєл, що молодики просто вирішили трохи зрубати бабла, проте жоден із них не втрутився в ситуацію й не наказав припинити по суті злочинні дії т.зв. “паркувальників”, що прикрилися рішенням Київської міськадміністрації.
Проте раптом ситуація змінилася. Паркувальники кинулися тихо й поспіхом знімати замки – абсолютно безкоштовно, уже не вимагаючи ніяких 100 гривень. Очевидно, вони заблокували авто якогось високоповажного пана, чий дзвінок швидко вирішив ситуацію.
Усе скінчилося, як короткий і недолугий сон, але осад безпорадності й незахищеності в нашому місті, на жаль, залишився.
Василь Біленко, автомобіліст
