Не чекаючи державних грошей на будівництво та реставрацію трипільських поселень, громада села Легедзине сама взялася за роботу. До порятунку найбільшого у світі заповідника трипільської культури приєдналися небайдужі з різних куточків України. Разом з ними місили глину і мастили трипільську хату гості з Канади та Чехії.
На Черкащині рятують найбільший у світі заповідник трипільської культури. Кілька років тому на території музею почали відтворювати поселення трипільців. Гроші закінчилися, і житло занепадає. Не чекаючи руйнації і не вірячи обіцянками чиновників, громада села Легедзине покликала друзів і взялася до роботи. На допомогу з’їхалися небайдужі з багатьох куточків України, Канади та Чехії.
Іванна Грешлик, гостя з Праги: "Більш-менш я щось чула про трипільську культуру, тому що мама є українка. Це перша справа і я якось в тій культурі не аж так розбираюсь, але щось там тямлю.Це для нас усіх активний відпочинок".
Трипільську толоку організували у найкращих українських традиціях. Старожили підказали, що треба робити два заміси. Перший – глина із соломою. Його замішують кіньми. Другий – із половою, місять ногами. А гуртом усе це робити і весело, і швидко.
Василь Чабанюк, мешканець села Легедзине: "Люди сходилися, місили і стіни робили для будівлі із соломи, сантиметрів 30-40. Міцне – на годів сто, якщо за ним уход був".
Всеукраїнська толока - це порятунок заповідника, каже його директор. Якщо будівля ще рік простоїть не завершена, вона зруйнується і знову доведеться просити гроші на ремонт. А їх виділяти не поспішають.
Владислав Чабанюк, директор державного історико-культурного заповідника "Трипільська культура": "Заповідник – від обласного бюджету, а будівництво – це державний бюджет. Він не йде через нас, тому ми не можемо знати, які кошти і куди пішли на наш об’єкт".
Сотня небайдужих, які зібралися на толоку, обмазали гончарну майстерню і трипільське житло. Тепер зимова негода їм не загрожує. А наступного року в хаті збудують печі, вівтарі й облаштують побут давніх часів.
