Підпишіться на нас в Google
У 1960-х, 1970-х і 1980-х роках багато повсякденних обов’язків ставали для дітей другою натурою, бо були вплетені в їхнє повсякденне життя. Очікування їхніх суворих батьків не були необов’язковими.
Якщо дитину просили щось зробити, від неї очікували, що вона це зробить, – без зайвих питань. Діти ставилися до своїх обов’язків серйозно й обов’язково доводили справу до кінця, пише Your Tango.
Дітям, які виросли в 60-ті, 70-ті та 80-ті, майже ніколи не доводилося нагадувати про виконання цих цілком конкретних справ.
1. Спілкуватися з друзями
У 60-ті, 70-ті та 80-ті єдиним способом зв’язатися з другом, коли ви були не разом, був стаціонарний телефон. Тепер діти можуть користуватися мобільними телефонами або планшетами, щоб залишатися на зв’язку в будь-який час доби.
Вони також можуть грати з друзями онлайн, перебуваючи кожен у себе вдома, не зустрічаючись особисто. Багато дітей воліють спілкуватися з друзями онлайн, а не наживо.
Тепер батькам доводиться нагадувати дітям, щоб ті пішли погуляти з друзями, а в їхньому власному дитинстві про це навіть не потрібно було згадувати. Спілкування з друзями було одним із найулюбленіших занять, і вони влаштовували його при кожній нагоді.
2. Читати книги для задоволення
Читають менше людей, ніж будь-коли. Батькам сьогодні часто важко змусити дітей читати, і вони звинувачують у цьому гаджети. У нашому житті тепер так багато пристроїв, що людям буває складно від них відірватися – особливо дітям.
Якщо діти в 60-ті, 70-ті та 80-ті читали книги заради розваги, то сучасні діти не завжди так це сприймають. Вони бачать у книгах скоріше щось освітнє, ніж розважальне.
Через велику кількість пристроїв та сприйняття книг як джерела інформації дітям сьогодні доводиться нагадувати про необхідність читати, замість того щоб читати просто для задоволення.
3. Відвідувати музей
Для багатьох дітей, які росли в 1960-ті, 70-ті та 80-ті, похід до музею був звичайним сімейним виходом або шкільною екскурсією. Такі візити пробуджували цікавість так, як це неможливо повторити, гортаючи підручник.
Замість того, щоб шукати один конкретний факт, діти блукали серед експонатів, відкриваючи для себе теми, які не очікували знайти цікавими, і навчалися просто в процесі дослідження.
Сьогодні як ніколи легко відповісти на питання за допомогою швидкого пошуку в інтернеті, але ця зручність також робить навчання більш механічним. Музеї запрошують людей сповільнитися й знаходити несподівані зв’язки між історією, наукою, мистецтвом і культурою.
Хоча цифрові ресурси надзвичайно цінні, багато дорослих, які виросли, відвідуючи музеї, досі цінують те почуття подиву, яке пробуджували ці враження, – тому на музеї, як і раніше, варто знаходити час.
4. Використовувати уяву
Без екранів старші покоління в дитинстві були змушені вигадувати, чим себе зайняти. Вони могли вигадувати ігри, щоб грати з друзями. Вони робили це заради радості – і тим самим розвивали власний творчий потенціал.
Дітям сьогодні не потрібно винаходити нові ігри чи придумувати цікаві місця для прогулянок. Це може негативно позначитися на їхній креативності, якщо їхня уява не має іншого виходу. Діти також можуть розважати себе відеоіграми або стрімінговими сервісами.
Маючи готові сценарії, їм не потрібно придумувати нові ідеї. Вони можуть просто слідувати тому, що для них підготували розробники ігор або сценаристи.
5. Виконувати домашнє завдання самостійно
У дітей, які росли в 1960-х, 70-х і 80-х, було небагато варіантів, окрім як сісти й виконати завдання самостійно. Якщо потрібна була інформація, вони шукали її на полицях бібліотеки або в енциклопедіях.
Якщо застрягали – запитували батьків, дзвонили однокласнику або чекали наступного дня, щоб запитати вчителя. Виконання домашнього завдання зазвичай означало боротьбу з матеріалом, навіть коли це дратувало.
Сучасні учні мають доступ до штучного інтелекту та цифрових інструментів, які розв’язують рівняння та генерують твори за лічені секунди. Ці досягнення зробили навчання доступнішим, але також значно спростили можливість уникнути тієї продуктивної боротьби, яка допомагає знанням закріпитися.
Це одна з причин, через яку багато батьків тепер нагадують дітям, що домашнє завдання – це не стільки про правильну відповідь, скільки про розвиток навичок, які з’являються, коли розбираєшся у всьому самостійно.
6. Відвідувати шкільні заходи
Шкільні заходи були для дітей 60-х, 70-х і 80-х веселим способом зустрітися з друзями. Вони давали привід зібратися всім разом і порадіти тому, що відбувається. Така атмосфера могла зміцнювати шкільний дух і об’єднувати спільноту.
В останні роки акцент на спільноті став менш помітним. Деякі діти взагалі не відвідують шкільні заходи, через що можуть почуватися ізольованими та відірваними від оточення.
7. Поважати авторитети
Багатьох молодших дітей з покоління бумерів та покоління X вчили, що вчителі, тренери, директори та інші дорослі заслуговують на базову повагу просто завдяки ролям, які вони виконують.
Від дітей загалом очікували, що вони будуть ввічливими та дотримуватимуться вказівок, якщо не було вагомої причини вчинити інакше.
Сьогодні багато батьків роблять більший акцент на тому, щоб заохочувати дітей ставити запитання та висловлюватися, коли щось здається неправильним. Це цінні уроки, але вони також ускладнюють баланс між впевненістю та ввічливістю.
Багато дорослих, які виросли в минулі десятиліття, досі цінують звичку ставитися до авторитетів із повагою з самого початку, вважаючи, що це закладало основу для продуктивних стосунків із вчителями, керівниками, наставниками та іншими лідерами протягом усього життя. Повагу вони розглядають не як сліпе підкорення, а як відправну точку для здорового спілкування.
8. Старанно працювати
Вплив культури соціальних мереж зачіпає не лише психічне здоров’я дітей. Він впливає й на їхній вибір професії. Бути інфлюенсером може бути досить прибутковим заняттям.
До того ж такі люди, як правило, ведуть яскраве життя. Це може створювати у багатьох дітей відчуття, що час у соцмережах настільки ж корисний, як і наполеглива праця.
Частина молодого покоління також вважає, що наполегливо працювати немає сенсу. Через зміни клімату люди побоюються, що світ зазнає таких серйозних змін, що їхні професії перестануть бути корисними чи потрібними. Замість того, щоб будувати кар’єру, багато дітей більше зосереджуються на можливості екологічної катастрофи.
9. Гуляти на вулиці
Коли старші покоління росли, вони обожнювали перебувати на свіжому повітрі. Тепер багато дітей воліють залишатися вдома, навіть граючи з друзями, обираючи Xbox замість гойдалок.
Проте багато батьків намагаються спонукати дітей вийти на вулицю. Їм це може здаватися дивним, адже їхнім власним батькам не доводилося їм про це нагадувати. Ймовірно, їм доводилося виходити заради спілкування, а не покладатися на телефони. Люди, які виросли таким чином, не завжди потребують нагадувань, щоб підтримувати цю звичку.
Прогулянки на вулиці приносять багато користі дітям, що ростуть. Вони можуть зробити їх здоровішими фізично та психічно. Батьки, які росли, граючись на вулиці, можливо, помітили, як це йшло їм на користь, і хочуть, щоб їхні діти відчули те саме.
10. Їсти здорову їжу
Для багатьох дітей, які росли в 1960-х, 70-х і 80-х роках, збалансоване харчування зазвичай не було вибором. Просто так влаштовувалася вечеря. Батьки очікували, що овочі будуть з’їдені, а солодкі ласощі часто прибирали для особливих випадків.
Ці звички ставали настільки звичними, що багато людей переносили їх у доросле життя, особливо не замислюючись.
Сучасні сім’ї стикаються з іншим харчовим середовищем. Напівфабрикати та додатки з доставки їжі доступні як ніколи, через що здоровий вибір часто вимагає більше планування та усвідомленості. У результаті багато батьків виявляють, що нагадують дітям їсти більше фруктів і овочів або обирати збалансоване блюдо замість найшвидшого варіанту.
Люди, які виросли десятиліття тому, часто не потребують таких нагадувань, бо здорове харчування стало звичкою задовго до того, як вони зрозуміли, чому це важливо.
Раніше УНІАН повідомляв, що хороші батьки припускаються помилки, через яку у них виростають погані діти.
