Не всі українці знають, як правильно змінювати імена та прізвища за відмінками. Але ці правила важливо знати кожному. Хоча існують сервіси для відмінювання прізвища онлайн, краще вміти робити це самостійно. Так ви не зробите прикрих помилок і не образите співрозмовника.
В нашій мові чоловічі та жіночі українські прізвища відмінюються за чіткими правописними правилами, які зумовлені різними чинниками: типом прізвища, способом його творення, закінченням, походженням тощо. Мовознавець Сергій Різник розповів УНІАН, як уникнути типових помилок, не плутати чоловічі й жіночі форми та дотримуватися милозвучності при відмінюванні.
- Чи відмінюються чоловічі прізвища та жіночі
- Які прізвища не відмінюються
- Як відміняти чоловічі прізвища на -ко і -енко
- Складні правила відмінювання прізвища - подвійного та іноземного
Чи відмінюються чоловічі прізвища та жіночі
За словами фахівця, українські та інші слов'янські прізвища відмінюються за тими самими правилами, що й іменники відповідних відмін. Якщо прізвище має закінчення - а або - я, як іменники першої відміни, його відмінюють так само, як загальні назви.
"Наприклад, прізвище Майборода відмінюється так само як і іменник борода: Майбороди - Майбороді- Майбороду - Майбородою - на Майбороді - Майбородо. Те саме стосується прізвищ, утворених від загальних назв, як-от Гиря: Гирі - Гирі - Гирю - Гирею - на Гирі - Гире", - пояснює Сергій Різник.
Отже, жодних особливих складнощів тут немає - прізвища України відмінюються за зразком відповідних загальних назв.
До того ж, як відзначає філолог, в українських чоловічих прізвищах та іменах нормативними є паралельні форми давального відмінка з суфікасами -ові та -у, наприклад: Андрію Поліщуку та Андрієві Поліщукові.
"Мовна практика дедалі частіше надає перевагу формі давального відмінка на -ові / -еві, яку мовознавці вважають питомішими для української мови. Форми ж на -у/ -ю (як-от Ковальчуку, Мірошнику) збігаються з російськими, та, ймовірно, закріпилися в нашій мові під впливом сусідньої", - розповідає Сергій Різник.
Разом із тим, вибір варіанту залежить насамперед від зручності вимови та загальної милозвучності мовлення. Якщо імена та прізвища українські мають однакові закінчення, варто уникати нагромадження одноманітних граматичних форм і задля милозвучності урізноманітнювати закінчення. Наприклад, краще сказати Володимирові Стельмаху, ніж Володимирові Стельмахові, щоб не перевантажувати вислів довгими й одноманітними закінченнями.
Значна частина чоловічих та жіночих прізвищ утворена за ознакою присвійності: Іванишин -Іванишина, Василишин - Василишина. Такі прізвища в чоловічій і в жіночій формах відмінюються по-різному. Порівняйте: Роман Василишин - Марія Василишина; Романа Василишина - Марії Василишиної; Романові Василишину - Марії Василишиній; Романом Василишиним - Марією Василишиною.
Що ж до жіночих прізвищ прикметникового типу, то вони відмінюються так само, як і відповідні прикметники: - Кошова, Заоборна; - Кошової, Заоборної; - Кошовій, Заоборній; - Кошову, Заоборну; - Кошовою, Заоборною і т.д.
Які прізвища не відмінюються
Якщо прізвища закінчуються на приголосний, тобто мають форми іменників другої відміни (наприклад: Поліщук, Ковальчук, Білоштан, Чолан, Сербин, Кулинич і под.) вони й відмінюються так само, як відповідні іменники: Поліщука, Ковальчука, Білоштана, Чолана, Сербина, Кулинича; Поліщукові, Ковальчукові, Білоштанові, Чоланові, Сербинові, Кулиничеві; Поліщука, Ковальчука, Білоштана, Чолана, Сербина, Кулинича; Поліщуком, Ковальчуком, Білоштаном, Чоланом, Сербином, Кулиничем.
"Важлива особливість: якщо таке прізвище належить не чоловікові, а жінці, то воно не відмінюється! Тож уживаймо правильно: Іванові Поліщуку, Миколі Ковальчукові, але Оксані Поліщук, Олені Ковальчук, Валентині Бойко, але Вадимові Бойку, Ользі Некряч, але Олегові Некрячу", - додає мовознавець.
Він також зазначив, що в офіційних текстах, де часто вживають прізвища з ініціалами, а не повними іменами, саме відмінювання допомагає визначити стать особи, про яку йдеться. Якщо читаємо: "Ця продуктивна ідея належить А. Поліщуку", то розуміємо, що йдеться про чоловіка. Натомість вираз: "Ідея належить А. Поліщук" вказує, що автором ідеї є жінка. Отже, для уникнення непорозумінь, а то й образ мусимо уважно ставитися до відмінювання прізвищ.
Як відміняти чоловічі прізвища на -ко і -енко
За словами Сергія Різника, таке саме правило поширюється і на прізвища із закінченнями -ко та -енко. Наприклад, чоловічі прізвища Волошко, Семашко і подібні відмінюються в усіх відмінках: Волошка, Волошку, з Волошком, при Волошку; Семашка, Семашку, з Семашком, на Семашку (-ові).
"Якщо ж це прізвище належить жінці, то воно не відмінюється: Василині Волошко, з Василиною Волошко, до Василини Волошко; від Ольги Семашко, Ользі Семашко, через Ольгу Семашко, з Ольгою Семашко і т.д.", - зазначає вчений.
Іноді у українців виникають помилки через вплив російської мови, де відмінювання прізвища на -ко не відбувається, незалежно від статі їхнього носія. Цю норму помилково переносять і в українську, вважаючи, що чоловічі прізвища цього типу також є незмінними. Насправді це неправильно і є грубою помилкою, зауважив мовознавець.
Складні правила відмінювання прізвища - подвійного та іноземного
Є багато типів подвійних прізвищ і кожен має свої особливості відмінювання. Але загальна закономірність така: якщо слово утворене поєднанням окремих прізвищ, що в жіночому варіанті не відмінюються, то й складне чи подвійне прізвище буде невідмінюваним: до Олени Дуць-Овдієнко; з Надією Терен-Оленчук тощо.
Якщо ж подвійне прізвище утворене в результаті поєднання відмінюваної і невідмінюваної форми в будь-якій послідовності, то й в утвореному подвійному прізвищі складові частини зберігають свої граматичні властивості (наприклад, Оксана Гаврилишин-Назарчук; до Галини Гаврилюк-Малинської; з Ілоною Тарнавською-Ольшанською тощо).
Що стосується правопису, зокрема відмінювання іншомовних прізвищ, то тут, зазначає фахівець, існує цілий ряд правил, які враховують як форму прізвищ, так і мови, з яких вони походять (слов'янські, французькі, арабські, німецькі, китайські, японські - усі мають свою специфіку). Більшість іншомовних прізвищ, що закінчуються на голосний, в українській мові не відмінюються: Маккартні, Монро, Преслі, Доре, Помпіду, Фірдоусі, Мартіне. І це єдиний приклад того, які чоловічі прізвища не відмінюються. Якщо ж іншомовне слово закінчується на приголосну, воно відмінюється: Анрі Барбюса, Марком Твеном, Рафаелеві, Грехемом Ґріном тощо.
На завершення розмови мовознавець додав, що всі ці норми чітко зафіксовані в Українському Правописі, зокрема в розділі IV (Правопис власних назв) та в розділі III (Правопис слів іншомовного походження), де подано правила та зразки відмінювання українських та іншомовних прізвищ - як чоловічих, так і жіночих.
Сергій Різник - завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Навчально-наукового інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, доцент, Заслужений працівник освіти України.
Автор і співавтор підручників та наукових статей із синтаксису та валентності слів. Брав участь у розробці Державного стандарту української мови для державних службовців та організаційно координує в КНУ пункт екзаменування на знання української мови для виконання службових обов'язків.
