Життя сучасних господинь включає в себе чимало розумних побутових приладів і якісної хімії, які значно спрощують домашні справи. Як виявилося, багато видів звичних мийних засобів були придумані дуже давно - понад 100 років тому.
Як і хто створив перший порошок - далі в матеріалі.
Коли з'явився перший пральний порошок
У давні часи жінки використовували для очищення одягу природний луг (наприклад, із золи) і мильний корінь. Для виготовлення мила додатково брали тваринний жир.
Довгі роки жінки прали руками за допомогою мила, перш ніж з'явився революційний засіб. На щастя, історія запам'ятала того, хто перший придумав пральний порошок, а тому можна легко простежити еволюцію цієї побутової хімії.
Історична подія датується 1876 роком. Тоді з'явився засіб від німецького хіміка Фрітца Хенкеля - Bleich Soda. Робився він із соди та силікату натрію. Невисока ціна і зручна упаковка швидко зробили товар дуже популярним, збагативши свого творця.
Через рік Ернст Сіглін і Річард Томпсом дослідним шляхом винайшли мильні порошки, перетворивши мило на порошок.
Тим часом Хенкель став одноосібно володіти компанією Henkel, значно розширив асортимент і побудував свою фабрику замість орендованої. Уже 1907 року з'явився відомий порошок Persil. Він був призначений для машин-автоматів.
Засіб прискорив процес прання, але давав мало піни, через що машини пошкоджувалися. Хоча навіть тоді перед пранням у машині одяг кип'ятили, це все одно було швидше, ніж запирання і відбілювання.
У 1914 році стався прорив - хімік Отто Рем винайшов порошок із ферментами, які розщеплювали біологічні речовини. Цей засіб міг прибрати плями молока, крові, жиру і трави. Однак прати доводилося в холодній воді - температура вище п'яти градусів знищувала ці корисні властивості.
Першим порошком із ферментами став британський "Lux". Його почали продавати 1915 року. Використовували засіб зазвичай для очищення спідньої білизни.
Після початку Першої світової війни потреба в мийних засобах збільшилася, але був дефіцит сировини. У 1916 році світ побачив перший синтетичний порошок, але тоді його застосовували тільки на виробництвах.
Тільки 1933 року з'явився аналог під американською маркою "Dreft", який підходив для домашнього використання. У країнах СРСР синтетичний порошок почали продавати тільки 1953 року.
Нові етап у виробництві порошків почався аж у 2000-х. Тоді з'явилися перші рідкі порошки. З 2010-го популярність сипучих порошків пішла на спад. Їх витіснили гелі для прання.
