Україна страждає від російської агресії вже більше шести років. Крим окупований Москвою, а частину Донбасу контролюють російські сили.
В документальному фільмі "Росія. Кремль. Путін", який вийшов в російський ефір 21 червня, президент РФ Володимир Путін заявив, що деякі пострадянські країни нібито "забрали історичні російські території", коли СРСР розвалився в 1991 році. Він наголошував, що під час заснування Радянського Союзу в угоду був включений пункт про право вийти з союзу. Але процедура не була "прописана". Багато столиць бояться, що це може бути анонсом нових територіальних загарбань Кремля в сусідніх країнах, таких як Україна, Казахстан, Білорусь, а може й в країнах Балтії. Про це на сторінках Forbes пише експерт Atlantic Council Аріель Коен.
Путін зіштовхнувся з рекордно низьким рейтингом перед референдумом про зміну конституції РФ, яка дасть йому право лишатися на своїй посаді до 2036 року.
Читайте такожAmerican Interest: Путін став лідером, якому немає куди вести Росію
"Востаннє, коли рівень його підтримки був настільки низьким, Путін анексував Крим. Після цього популярність російського президента різко зросла. У Києві й Москві бояться, що нова територіальна авантюра чи геополітична агресія вже в можливо в роботі", - йдеться в статті.
Зазвичай в таких операціях тиску Росія використовувала постачання природного газу в Україну. Але Київ відмовився від російського блакитного палива в 2015 році. Він досі покладається на доходи від транзиту російського газу, на які припадає 3% ВВП. Але відмова від імпорту палива з сусідньої країни була правильним кроком на зустріч енергетичній безпеці України. Однак, в той час, як Україна працює над скороченням своєї газової залежності від Росії, почав з'являтися спектр "електричної залежності". Через старіння енергетичної інфраструктури й підвищення попиту, адміністрація президента Володимира Зеленського почала імпортувати дешеву електрику з Росії в жовтні 2019 року. В травні 2020-го уряд України, схоже, усвідомив політичні й економічні наслідки цього рішення. Найближчі союзники України в ЄС: Польща і країни Балтії, - теж твердо виступили проти українського імпорту електроенергії з РФ і Білорусі. Зрештою, Київ відмовився від цього.
Читайте такожЕксперт розповів, чим загрожує українцям зупинка "дешевих" атомних енергоблоків
Один з наріжних каменів української євроінтеграції передбачає від'єднання енергетичної системи України від російської електромережі до 2022 року. Натомість українська мережа повинна об'єднатися з європейською до 2025-го. Це буде черговий крок Україна на зустріч незалежності від РФ. Тому важливим викликом, який доведеться здолати, буде оновлення застарілої української електромережі, збудованої ще в радянські часи.
Знадобиться щонайменше 17,5 мільярдів доларів інвестицій, щоб привести розподільну мережу до сучасних стандартів. Технічний виклик забезпечення домогосподарств і підприємств надійним джерелом живлення й встановлення передових електролічильників, швидше за все, буде вирішуватися через міжнародну співпрацю й позики.
Електромережі - це логічна монополія. Тому тарифи за їхні послуги регулює держава. Коен нагадує про звіт Atlantic Council під назвою "Гарантування інвестицій в українські електромережі: дорога до майбутнього". В ньому йшлося про те, що для того, щоб належним чином розібратися з викликами, уряду України потрібно провести радикальні реформи, націлені на запровадження нової тарифної методології, щоб заохотити потенційних інвесторів вкласти капітал в проведення критично важливого обслуговування й розвитку.
Методологія, яку зазвичай використовують в таких випадках, називається RAB. Цей підхід широкого обговорюють в Україні вже кілька років, але з обмеженим успіхом. Суть методології в тому, що власники інфраструктури електрозабезпечення щороку отримують певний дохід, який визначається певним відсотком від вартості активів. Частина цих грошей інвестується в модернізацію мереж.
Однак, перешкодою до запровадження цієї методології, як і у випадку інших реформ в українському енергетичному секторі, стало те, що електрика в Україні досі розглядається не як ресурс, виготовлений в ринкових умовах, а як "гарантоване суспільне благо". А це оманлива спадщина СРСР. RAB тягне за собою окупність й рентабельність інвестицій. Цього вистачає для обслуговування позик і для того, щоб компанії, які виробляють і доставляють електроенергію, отримували дохід.
Завдяки фінансовій стимуляції через RAB, компанії мотивовані підтримувати й модернізувати електромережі, надаючи приватним й корпоративним споживачам надійне електропостачання за розумну ціну. Методологія RAB була важливою частиною енергетичних реформ в інших пострадянських країнах, які успішно перейшли до ринкової економіки. Зокрема, її прийняли в Чехії, Грузії, Угорщині, Польщі, Румунії тощо.
Читайте такожУкраїна перегляне енергетичний баланс
Досвід країн Центральної й Західної Європи свідчить, що це ключ до розблокування прямих іноземних інвестицій у внутрішні електромережі. Кінцеві користувачі й промисловість можуть зіштовхнутися з короткостроковим підвищенням цін, оскільки неефективні субсидії будуть зникати. Але поява більш ефективних мереж змусить вартість електроенергії впасти в довгостроковій перспективі. Важливіше те, що надійність електропостачання зросте й привабить іноземних інвесторів.
Загрози для безпеки України надходять як зовні, так і зсередини. Щоб краще захистити свій суверенітет від зовнішніх небезпек включно з реваншизмом Росії, Києву потрібно відновити, модернізувати й лібералізувати своє виробництво й дистрибуцію електроенергії. Без сучасної, надійної й конкурентної електромережі, лояльної до бізнесу тарифної структури Україна буде залишатися відкритою для енергетичного тиску Кремля.
