Український олігарх Дмитро Фірташ домігся лобіювання на державному рівні інтересів свого підприємства "Сумихімпром", метою якого є витіснення з ринку іноземних постачальників сірчаної кислоти, необхідної для виробництва сталі, і монополізація даного сегменту його бізнес-структурами.
Зокрема, мова йде про плани Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі провести розслідування стосовно імпортерів, результатом якого має стати їх обкладення спеціальним митом на ввезення сировини до України, йдеться в статті на "Обозревателе".
Ініціаторами цих дій стали ПАТ "Сумихімпром", ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ НВП "Зоря" та ТОВ "Перше хімічне об'єднання", що контролюються Фірташем.
Однак якщо цей сценарій реалізують, то конкуренція, яку забезпечує імпорт, буде вбита, і українським виробникам доведеться закуповувати необхідну їм сировину виключно у "Сумихімпрому" за цінами, які компанія встановить на свій розсуд. Це пов'язано з тим, що в Україні діє лише вісім підприємств з виробництва сірчаної кислоти і лише чотири з них роблять це не лише для внутрішніх потреб, але і для великих промислових споживачів. Підприємство "Сумихімпром" є найбільшим з цієї четвірки.
Проте негативні наслідки від такого розвитку подій ляже виключно на плечі українських промисловців, у яких вже викликає занепокоєння небезпечна ініціатива, яку намагаються проштовхнути в догоду олігарху.
Так, вони стурбовані тим фактом, що дефіцит сірчаної кислоти для виробничих цілей становить не менше 30%. Станом на перше півріччя 2017 року частка імпорту сірчаної кислоти в покриття попиту становила 55%. Очевидно, що в таких умовах багато промислових підприємств просто не зможуть функціонувати без імпорту.
Що стосується аргументів про те, що для виробничих потреб можна обійтися сировиною вітчизняного виробництва, то вони безпідставні. Адже імпорт сірчаної кислоти в Україні викликаний безліччю об'єктивних причин.
По-перше, Україна втратила території Донбасу з його високосірковим вугіллям та ПАТ "Кримський Титан", а Костянтинівський хімічний завод став банкрутом у 2017 році. На всі ці підприємства припадало близько 50% виробленої сировини.
По-друге, навіть якщо перераховані підприємства залишилися б під контролем України, відмовитися від імпорту все одно неможливо. Адже українська сировина для виробництва сірчаної кислоти часто не відповідає необхідним нормам і показникам якості, оскільки містить в собі різні домішки, що збільшують кількість шкідливих викидів і, як наслідок, обіцяють серйозні екологічні проблеми.
По-третє, крім недостатності виробничих потужностей, гостро стоїть і проблема браку цистерн для перевезень в даній галузі хімічної промисловості.
Таким чином, ініційоване розслідування проти імпорту сірчаної кислоти з метою встановлення імпортних мит призведе до збільшення прибутків виключно бізнесу Фірташа, а не державних підприємств.
