Законопроект народного депутата, постійного представника Президента України у Верховній Раді Юрія Мірошниченка не передбачає збільшення стипендії до рівня прожиткового мінімуму і пропонує виключати студентів за плагіат. Про це йдеться в коментарі координатора громадської ініціативи “Студентський захист” Андрія Черниха, текст якого передано УНІАН.

“Відповідно до запропонованої редакції законопроекту, пропонується визначити, що розмір, порядок призначення і виплати стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України на відміну від урядового законопроекту та альтернативного (Яценюка-Оробець), які запропонували на законодавчому рівні встановити розмір стипендії на рівні не менше прожиткового мінімуму. Слід зазначити, що позиція глави держави також полягає в тому, щоб збільшити розмір стипендії до рівня прожиткового мінімуму”, – підкреслює А. Черних, ознайомившись з текстом альтернативного законопроекту про вищу освіту.

У “Студентському захисті” також відзначають, що автор законопроекту пропонує надавати право власнику вищого навчального закладу за погодженням з вищим колегіальним органом громадського самоврядування вишу звільняти із займаної посади керівника ВНЗ.

Відео дня

“Оскільки у законопроекті не визначено, які передумови звільнення керівника вишу, це фактично дозвіл власнику вищого навчального закладу (читай в більшості випадків профільному Міністерству) оголошувати перевибори ректора хоча б і кожного дня. Подібна норма несумісна із принципами автономії вищих навчальних закладів”, – зауважує координатор громадської ініціативи.

А. Черних додає, що в проекті закону вимоги до кандидата на посаду ректора, а також порядок його обрання, звільнення і строк заняття цієї посади визначаються статутом ВНЗ. На думку координатора “Студентського захисту”, це дає змогу обирати ректорів “пожиттєво”, “відкритим голосуванням” тощо. 

Також, за словами А. Черниха, зазначений законопроект не регулює питання про обов’язок вищих навчальних закладів забезпечувати студентам проходження практики і містить лише одну статтю щодо наукової та науково-дослідницької діяльності у ВНЗ, і ця стаття має здебільшого декларативний характер. До того ж у законопроекті не врегульована діяльність (і навіть відсутнє поняття) дослідницького університету.

“Державна акредитаційна комісія за повноваженнями, наданими їй у законопроекті, по суті здійснює завдання виконавчої влади. Разом з тим, вона не буде входити до системи виконавчої влади.  Це спричинить «двовладдя» у сфері управління освітою (центральний орган виконавчої влади у сфері освіти та ДАК) та спричинить ризик розвитку корупції у ДАК. Зазначена загроза посилюється ще й тим, що у законопроекті відсутній механізм контролю за рішеннями ДАК. Запропонована редакція законопроекту щодо затвердження умов вступного конкурсу Вченою радою вищого навчального закладу без погодження із державними органами значно підвищує ризики корупційних правопорушень”, – резюмує А. Черних.