Брюссель. 20 листопада. УНІАН. Рішення Європейського суду з прав людини у справі колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка проти України остаточно набуло чинності .
Як повідомили УНІАН у прес-службі суду, це сталося після того, як Велика палата відмовилася від розгляду апеляції за цією скаргою.
Як повідомляв УНІАН, 3 липня цього року Європейський суд з прав людини визнав порушення у справі колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка і присудив йому 15 тис. євро компенсації від України.
Суд, зокрема, визнав шість порушень Конвенції прав людини під час розгляду справи Ю.Луценка в Україні.
Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, визнано порушення параграфу першого статті 5-ї Конвенції прав людини щодо його арешту. На думку суду, арешт Ю.Луценка не був належним чином вивченим судом. Крім того, Євросуд встановив, що арешт Ю.Луценка “не був необхідним для попередження споєння ним злочинів, чи бігства після цього”.
Щодо утримання Ю.Луценка під вартою, то Європейський суд з прав людини висловив сумнів у адекватності рішення про арешт Ю.Луценка для примушування його більш швидко знайомитися з матеріалами кримінальної справи проти нього. При цьому суд погодився з оцінками Ю.Луценка щодо того, що підстави для його арешту та утримання під вартою суперечили українському законодавству, яким визначається, що ознайомлення зі справою є правом, а не обов’язком обвинуваченого.
Євросуд з прав людини також зазначив, що аргументи українського уряду щодо того, що, перебуваючи на свободі Ю.Луценко міг здійснювати тиск на свідків через інтерв’ю в засобах масової інформації, не були належним чином пояснені українським урядом.
Таким чином, Суд також визнав порушення параграфу 1 статті 5-ї Конвенції з прав людини щодо утримання Ю.Луценка під вартою, термін якого також не був встановлений українським судом.
Європейський суд з прав людини також дійшов висновку, що під час арешту Ю.Луценко не був поінформований щодо наявності подання про його арешт, підготованого Генеральною прокуратурою у зв’язку з першою кримінальною справою проти колишнього міністра. Про це Ю.Луценку стало відомо лише через 20 годин після затримання, що, на думку Європейського суду з прав людини є порушення параграфу 2 статті 5-ї Конвенції з прав людини.
Європейський суд також дійшов висновку про порушення параграфу 3 статті 5-ї Конвенції з прав людини, оскільки українські суди не вивчили законність затримання Ю.Луценка і не забезпечили судового контролю за цим процесом.
Європейський суд з прав людини також встановив порушення параграфу 4 статті 5-ї Конвенції прав людини, що виявилося у відмові апеляційного суду розглянути без пояснення причин скаргу Ю.Луценка на його затримання, а також – у відсутності будь-якої адекватної відповіді на запит низки членів парламенту про звільнення Ю.Луценка під заставу.
Європейський суду з прав людини також відзначив справедливість обвинувачень Ю.Луценка у політичному характері процесу проти нього.
“Беручи до уваги, що він був одним з опозиційних лідерів, зрозуміло що справа Ю.Луценка притягла значну увагу. Обвинувачений у зловживанні владою, він мав право на відповідь на такі звинувачення через ЗМІ”, - йшлося у рішенні суду.
Суд звернув увагу на той факт, що прокуратура назвала спілкування Ю.Луценка з представниками ЗМІ однією з причин його арешту.
“На думку Суду, такі обґрунтування чітко продемонструвати наміри влади покарати Ю.Луценка за публічну незгоду з обвинуваченнями проти нього і за доведення своєї невинності”, - йшлося у рішенні.
При цьому, у документі зазначалося, що Суд не міг не встановити, що обмеження волі Ю.Луценка було здійснено не лише з метою притягнення його до компетентних органів влади за споєння злочину, але й з інших причин, що, на думку суду, суперечить статті 18 Конвенції з прав людини.
Як повідомляв УНІАН, колишній міністр внутрішніх справ України Ю.Луценко, звернувся до Європейського суду з прав людини 21 січня 2011 року. Він, зокрема, оскаржував необґрунтоване та незаконне затримання, а також те, що він не був поінформований про причини свого арешту.
17 квітня цього року Палата суддів Європейського суду з прав людини провела публічні слухання за цією скаргою.