Харків. 1 вересня. УНІАН. Кілька місяців тому польські історики встановили, що Друга світова війна розпочалася о 4 годині 40 хвилин ранку 1 вересня 1939 року, коли фашистські літаки почали бомбардування польського міста Велінь, повідомляє сайт Харківської облдержадміністрації.
Раніше вважалося, що Друга світова війна почалася о 4:45 1 вересня 1939 року із залпом з нациського крейсера, що обстріляв солдатів польської армії неподалік від Гданська.
Друга світова стала найбільшою війною в історії людства. У ній брали участь близько шести десятків держав, 37 з яких взяли участь у бойових діях. Загинуло, за різними оцінками, від 50 до 70 млн. осіб.
Для України Друга світова війна, власне розпочалася з загарбання самостійної Карпатської України фашистською Угорщиною 15 березня 1939 року. Звичайно, ця військова операція на Закарпатті, у якій проти хортистів стояла Карпатська Січ, була меншою за масштабами, ніж напад гітлерівців на Польщу, але політично це таки був початок світової війни, в якій першими кривавими жертвами стали саме українці. Гинули українці й під час окупації Польщі Німеччиною та СРСР у вересні 1939 року, а відтак під час масових репресій, що їх проводили агресори задовго до літа 1941-го. Серед розстріляних у Катині, Осташкові, Старобільську польських офіцерів було близько 800 українців. Близько 2000 українців воювало у сформованому в СРСР польському корпусі генерала В.Андерса, що, надивившись сталінських жахів, перейшов на бік Англії.
Напередодні війни Україна стала розмінною картою в боротьбі великих держав, насамперед Радянського Союзу і Німеччини, які розігрували її в своїх власних геополітичних інтересах.
Виношувані гітлерівською верхівкою плани розгрому Збройних сил СРСР, захоплення європейської частини його території, запровадження терористичного режиму з метою поневолення населення, захоплення та привласнення його багатств якнайповніше стосувалися України. На Україну, її економічний потенціал, людські ресурси особливі надії покладали обидві воюючі сторони. Ні Сталін, ні Гітлер не мислили без України кінцевого успіху у війні. Це й зумовило гранично запеклий характер бойових дій на території нашої країни. Через своє стратегічно важливе положення Україна неймовірно постраждала, розплачуючись і за гітлерівську агресію, і за згубні прорахунки сталінського керівництва війною. Україна понесла найбільші людські жертви і зазнала величезних матеріальних втрат у війні. У роки війни загинув кожний п’ятий житель України. Її економіку та багато населених пунктів було повністю або значною частиною зруйновано.
Нищівний вал бойових дій двічі прокотився українськими землями, не оминувши жодного населеного пункту, понівечивши долі десятків мільйонів людей. Протягом 1225 днів і ночей Україна була ареною жорстоких кровопролитних боїв. Саме з Україною пов`язані основні, вирішальні події на всьому 4500-кілометровому радянсько-німецькому фронті, який посів центральне місце у системі фронтів Другої світової війни. Саме в Україні вирішувалася доля війни в Європі. Український і південноросійський напрями постійно були центральними на Східному фронті, на всьому європейському театрі воєнних дій аж до кінця 1944 р. Саме тут проводилася більшість великомасштабних операцій 1941–1944 років, які, зрештою, вирішили долю всієї війни.
Статистика переписів населення України красномовна, проведена у січні 1941 року, нарахувала в Україні 41,6 мільйона осіб, і 1946 року, коли людність в Україні склала 27,4 мільйона. Отже різниця — 14,2 мільйона. Зважмо й на те, що майже півроку 1941-го жорстокої війни між двома тоталітарними режимами ще не було і населення в Україні за цей час зросло, а також на «корективи» в лінії кордону УРСР у 40-х роках. Вочевидь, ближче до істини ті аналітики, що називають 16 мільйонів людських втрат України у Другій світовій війні. Та й це лише так звані прямі втрати. Демографія лічить також тих, хто міг народитися, але через певні обставини не народився. Коли додати й непрямі втрати — ще мільйонів 8-10 — прикметник «велика» стосовно цієї війни може видатися нам занадто простою оцінкою найжорстокішої бійні ХХ століття.
