Суспільству потрібно знати «аналізи» кандидатів, а не їх бачення того, куди, як і з чим буде рухатись країна в наступні п’ять років. Ми живемо за принципом «хліба і видовищ», і це може зіграти з нами злий жарт.
Втім, нічого нового не відбувається. Суспільства жили за цим принципом й раніше. Однак філософи століттями шукали продуктивних рішень для розвитку політики, щоб спустити людей з емоційних висот на «грішну» землю. Для цього вони говорили про важливість цінностей в політиці. Адже добробут, щастя громади, щастя людини в суспільстві, вимірюється якістю життя. І саме політика закладає такі умови, щоб через певний час реалізації тих чи інших політичних рішень громадяни відчули новий рівень якості життя.
На жаль, стиль «дебатів», заданий Володимиром Зеленським і прийнятий (це було помилкою) Петром Порошенком, абсолютно нівелює ті речі, які б мала бачити країна, що прагне розвитку та європейських стандартів, у змаганнях між кандидатами на пост керівника держави
В сучасних реаліях саме на основі таких принципів мають відбуватись дебати між політиками. Особливо, якщо останні претендують стати лідерами країни. Сьогодні вони мають обговорювати не тільки економічні стратегії, шляхи вирішення конфлікту на Донбасі, проблему повернення Криму та пошук миру. Потрібно також заглибитись в тему справедливості. Обговорювати тему суспільного блага, як реалізації Конституції та прав людини.
Втім, про ці цінності кандидати чомусь воліють не говорити. Хоча мова йде про фундаментальні принципи: силу інституцій, де не харизматичні персоналії визначають шлях розвитку, а професіоналізм та закон, свободу слова, розвиток громадянського суспільства, об’єктивне судочинство і так далі. Загалом, все те, що гарантує здоровий і демократичний розвиток суспільства.
Натомість, що ми маємо зараз? Попри те, що в країні триває війна, існує слабка динаміка реформ, рівень достатку громадян вкрай низький, ми маємо емоції, змагання «хто кого переграє» на інформаційному полі, очікування, хто першим спіткнеться…
На жаль, стиль «дебатів», заданий Володимиром Зеленським і прийнятий (це було помилкою) Петром Порошенком, абсолютно нівелює ті речі, які б мала бачити країна, що прагне розвитку та європейських стандартів, у змаганнях між кандидатами на пост керівника держави. Політика перетворюється на шоу, а не на продуктивний інструмент розвитку держави. Замість змагання мізків маємо змагання емоцій.
Суспільство прагне «хліба і видовищ», і це свідчить про незрілість української демократії. Ми не готові до неї, але будемо вчитись. На жаль, на своїх помилках.
Українцям потрібно набити гулі на лобі, інакше не зрозуміємо і не вивчимо своїх помилок. Й так і будемо оцінювати результати «аналізів», а не рівень та якість програм кандидатів в президенти та те, якою буде їхня політика.
Тарас Семенюк, аналітик KyivStratPro
