Україна отримала від Естонії неприємну та неочікувану ініціативу, а точніше – від естонського міністра внутрішніх справ, голови Консервативної народної партії (EKRE) Марта Хельме, який розпорядився з'ясувати питання скасування безвізового режиму для громадян нашої країни, які приїжджають до Естонії.
Хельме пояснив таке своє бажання «сильним міграційним тиском» – мовляв, Україна стала «троянським конем, зокрема і для Росії, тому що ті, хто приїжджають сюди, не стільки українці, скільки росіяни зі сходу України, зросійщені українці або просто гомо-совєтікуси. Цей міграційний тиск зі сходу на нас дуже сильний, і він продовжує посилюватися».
Однак, з моє точки зору, дана ініціатива естонського міністра внутрішніх справ пов’язана виключно з внутрішньополітичною боротьбою в самій Естонії. Тому що дуже швидко ця заява Хельме була дезавуйована міністром закордонних справ Естонії Урмасом Рейнсалу, який сказав, що цього робити не можна. Так, за його словами, одностороннє скасування безвізового режиму для громадян України з боку Естонії є нерозумним та юридично неможливим.
До речі, так само і у нас в Україні часом лунають певні заяви задля політичного позиціонування тих чи інших діячів або політичних сил, і саме в рамках внутрішнього протистояння. Так само відбувається всюди, зокрема, і в Естонії.
Тому, думаю, що Март Хельме таким чином просто пропіарився на темі невдоволення російськомовної громади в Естонії.
Однак для скасування безвізу має бути конкретна причина – виконання або невиконання Україною зобов’язань, які вона взяла на себе, коли отримувала безвіз
Якщо ж говорити про те, чи може взагалі Україна втратити безвіз, то слід зазначити, що існує чітка процедура припинення безвізу (або його відкликання). Ця процедура – дуже нешвидка і потребує голосування за відповідне рішення країнами-членами Європейського Союзу. Так само, як і затверджувалося рішення про надання безвізу. Тобто цей крок має буде серйозно обґрунтований.
Однак для скасування безвізу має бути конкретна причина – виконання або невиконання Україною зобов’язань, які вона взяла на себе, коли отримувала безвіз. Є конкретні умови, і, якщо вони не виконуються, тоді може бути поставлене питання про спочатку призупинення дії безвізового режиму на три місяці, а потім, якщо проблема так і не буде усунута – про скасування такого режиму.
Та наголошую, скасування безвізу – це така сама нелегка процедура, як і його одержання.
В будь-якому разі, одна країна, в даному випадку Естонія, самостійно не може вирішити питання про скасування безвізу для громадян України. Це має вирішуватися й іншими країнами ЄС в рамках Шенгену.
Слід визнати, що Україна, здобувши безвізовий режим із Євросоюзом, не все робить правильно і дає приводи для ініціатив, подібних до тієї, що озвучив естонський міністр. Згадайте хоча б ту саму статтю про відповідальність за незаконне збагачення, яка була однією з умов надання безвізу, яку попередня Верховна Рада скасувала. Тепер знову цю законодавчу норму новий парламент повернув, принаймні ухвалив. Якщо ця норма справді почне діяти, то це буде крок вперед, і зникне привід для претензій з боку ЄС.
В першу чергу, все залежатиме від ефективності української влади, зокрема, від реалізації антикорупційної політики.
Отже, в принципі, на ситуацію з естонським міністром Україні не варто звертати особливу увагу, але потрібно сумлінно виконувати ті зобов’язання, які Україна на себе взяла. Якщо ми не даватимемо приводів, то і не буде виникати спроб позбавити українських громадян права на безвіз, а таке питання якщо і підніматиметься, то лише на рівні політичних заяв.
Петро Олещук, політолог, експерт із питань зовнішньої політики
