Крен Ради у виборчу безодню

Післямайданівський парламент з кожним днем все більше перетворюється на ринок комерційних інтересів та амбітних торгів. Коаліції фактично немає, і під час голосувань «регіонали», які ще вчора намагалися бути непоміченими, користуються все більшим попитом. У повітрі, замість вітру змін і реформ, пахне «смаженим» - достроковими виборами. Зараз вони не вигідні нікому, але саме ця тема, а також можлива відставка Уряду, стають основними інструментами тиску на парламентарів.

Постійні «розбірки» в коаліції - на руку так званій опозиції в парламенті. Голосів часто не вистачає, і крім гарантій, що колишні «регіонали» не сядуть за грати через свої дії в минулому, є ще й можливість поторгуватися за привілеї для свого бізнесу.

Фракція «Батьківщина» чекає на урядовий «труп», який пропливе повз. І це, незважаючи, що Тимошенко, скоріш за все, прем’єрство не світить. Радикальна партія розпочала торги за повернення в коаліцію. Досвід з ухваленням проекту бюджету на 2016 рік, коли Олег Ляшко весь день розказував, що законопроект олігархічний і тому неприйнятний, а потім фракція проголосувала «за», показав, що з «базару» з пустими руками він не піде.

У «Самопомочі» все складніше. Фракція, безперестанно критикуючи коаліцію, нерідко не підтримуючи урядові законопроекти, продовжує залишатися в її складі. Ситуація не проста: з депутатами «Самопомочі» весь час ведеться робота, і попереду цілком можливе висмикування кількох людей з її лав.

Нескінченні політичні «бої» відбуваються між фракціями Блок Петра Порошенка та Народним фронтом, за якими – постаті президента і прем’єра, з їх особистими образами і бажаннями. В одного - позбутися прем’єра Яценюка, а в іншого – реалізувати президентські амбіції. Крім того, не влаштовує нинішнього прем’єра і необхідість мати в уряді людину Порошенка, на кшталт першого заступника голови Адміністрації президента Віталія Ковальчука або голови Одеської ОДА Михайла Саакашвілі, на посаді першого віце-прем’єра.

Звідси й демократичний феєрверк у вигляді заяви прем’єра про необхідність ухвалення Конституції на всеукраїнському референдумі. І це під час малоперспективного процесу внесення змін до Конституції України і в частині децентралізації, і в частині правосуддя.

З одного боку, Яценюк викликав нову порцію вогню на себе, а з іншого – знайшов ще один привід для торгу. Перед звітом уряду, який планується на 16 лютого і може закінчитися висловленням недовіри Кабміну, тема референдуму по Конституції досить актуальна. Особливо, коли на поточній сесії, що затягнулася аж до 2 лютого, треба приймати зміни до Конституції в частині децентралізації із неоднозначним питанням Донбасу, а на це немає необхідних 300 голосів. Порошенку ж треба зберегти обличчя перед Європою, яку мало хвилює питання не виконання Мінських домовленостей Путіним та керованими Росією бойовиками «ДНР» та «ЛНР», але від України вимагають – зміни по Донбасу подавай. «Самопоміч», «Батьківщина» та Радикальна партія явно не є помічниками президенту у цій справі. Натомість, Народний фронт допомагає Порошенкові, розраховуючи на те, що БПП не зазіхатиме на прем’єрське крісло Яценюка.

А далі застосовується цинічно-нахабний, в правовому плані, сценарій: вигадки з поданням до Конституційного суду щодо роз’яснення поняття «наступна чергова сесія» і вершина правового невігластва - законом змінюється норма Конституції.

Слід зазначити, що в статті 155 Конституції України чітко сказано, що законопроект про внесення змін до Конституції, попередньо схвалений мінімум 226 голосами (а це відбулося 31 серпня 2015 під час другої сесії Верховної Ради), вважається прийнятим, якщо «на наступній черговій сесії Верховної Ради України» - тобто на третій, яка завершується 2 лютого 2016 року - за нього проголосувало не менш як 300 народних депутатів.

В той же час, у наспіх прийнятому законі, яким внесені зміни до Регламенту ВР, передбачено, що, якщо законопроект був попередньо схвалений парламентом і не був розглянутий на наступній черговій сесії після попереднього схвалення, він розглядається Верховною Радою на наступній за нею черговій сесії. Але це ніяк не кореспондується з Конституцією. Крім того, є ще один нюанс - парламент не може вносити зміни до Основного закону без референдуму, зокрема, якщо це стосується розділу XIII «Внесення змін до Конституції України». А Рада, не довго думаючи, все законом змінила. До того ж, БПП і Народному фронту у цьому натхненно допомагали колишні «регіонали», які і дали майже половину з необхідних голосів.

Подальші події навколо цього так званого закону, який ухвалювався одночасно в першому читанні і в цілому, з порушенням Регламенту, схожі на дикунство. Щоб заблокувати підписання даного закону головою Верховної Ради і передачу його на підпис президенту, депутати із фракцій «Самопоміч» та Радикальної партії, а також «свободівці», побігли реєструвати проекти постанов про скасування прийнятого документу. У разі реєстрації такої постанови, спікер Володимир Гройсман не зміг би підписати закон, а Верховна Рада мала б проголосувати або скасування даного закону, або не підтримати відповідну постанову. Але пориви охочих реєструвати постанови ніхто не зміг оцінити. Всі працівники відділу реєстрації документів апарату ВР… зникли з кабінету в робочий час, і їх не було декілька годин.

В результаті, в один день, за кілька годин, є закон, підписаний спікером і президентом, і переданий для опублікування в парламентську газету. І це у той час, коли інші важливі закони місяцями лежать на підписі у голови держави. Таку б спритність задіяти для необхідних змін в економіці і судовій системі…

Втім, також була пущена в дію підстраховка Конституційним судом, в який, до речі, терміново було призначено три судді, і двоє з них - по президентській квоті. Та, схоже, це не гарантувало «правильного» рішення, тому і пішли у парламенті на відверто неправові дії із законом. Цілком вірогідно, що КСУ, розглядаючи подання щодо офіційного тлумачення положення «на наступній черговій сесії Верховної Ради України», яке міститься у статті 155 Конституції України, не захоче бруднитися, ухвалюючи неправомірне рішення. Однак може придумати «фінт» про врегулювання даного питання у Верховній Раді. І саме змінами до Регламенту. А вже їх потім розглядати на конституційність, у разі надходження такого подання. Тим паче, що у суддів КС точно є таланти ухвалювати такі рішення, після яких виникає іще більше питань, ніж було до того.

Як би там не було, оскаржувати новації до Регламенту, які стосуються внесення змін до Основного закону, у Конституційному суді будуть у фракції «Самопоміч». Її лідер Олег Березюк зазначив, що над цим працюють юристи фракції, і закон буде оскаржуватись на предмет того, що «він є неконституційним».

Однак дехто з депутатів вважає, що цей закон, – перемога, бо вдалося не прийняти зміни до Конституції з особливим статусом, нехай навіть у такий не зовсім законний спосіб. За словами лідера фракції БПП Юрія Луценка, йдеться про «політичну доцільність»: «Україна не повинна класти останню свою дію в рамках Мінських домовленостей до того, як Путін не зробив жодного кроку назустріч» і, в той же час, «Україна не повинна піддаватися небезпеці звинувачень уже з 2 лютого, в Нормандському форматі, в невиконанні Мінських угод».

Втім, «регіонали», у свій час, також бачили політичну доцільність в ухваленні «диктаторських законів». І «політичною доцільністю» можна пояснити будь-що.

…Зараз все більше розмов ведеться про вірогідність дострокових парламентських виборів вже восени. І, можливо, вони приведуть до Верховної Ради багато регіоналів-реваншистів під різними «новими» партійними прапорами. Але є ще «вулиця», яка може відкоригувати будь-які сценарії.

І ще щось...

Щось важливе, про що весь час забувають політики.

А ми, аудиторія усього цього цирку, пам’ятаємо?

Ще є війна на сході.

Надія Пришляк