Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології
Очевидним є бажання Президента скористатися ситуацією, коли він привертає увагу для того, щоб показати себе на першому місці в українській владі. Вчора – поряд із Вселенським Патріархом, сьогодні – розрулює повінь, завтра – якісь подібні акції.
Йдеться, як вважає Ющенко, про демонстрацію нездатності уряду бути на рівні вимог, які він перед ним ставить. Він жодного разу не говорив по суті претензій, які пред’являє Кабмін по «Vanco». А там є претензії. Тимошенко не просто сказала, що є корупція, а є незрозуміла ситуація із перехідною структурою, якою керують три дівчинки. Так і по інших справах. Я вважаю, що уряд теж робить помилки, і є необхідність його критикувати. Але те, що робить Президент – тут справа не в тому, що він хоче виправити ситуацію. А в тому, що Ющенко хоче продемонструвати, що він хороший, а уряд поганий.
Очевидно, що Віктор Андрійович заклопотаний своїм рейтингом і хоче щось із ним робити, не бажає змиритися із ситуацією, не хоче йти на політичну пенсію і розглядає Тимошенко як свого політичного конкурента. Наскільки я зрозумів, половина месиджів на РНБОУ – це погана робота уряду. Цілком зрозуміло, що все це аргументовано бажанням вийти вперед в електоральній підтримці на полі Заходу і Центру України.
Думаю, що оточення пояснює Ющенку, що рейтинг в 7% – це нічого страшного. Мовляв, сьогодні – сім, завтра – сімнадцять, а потім зробимо вам і сімдесят. Це надихає Президента на нераціональну поведінку. Якщо його не влаштовує Тимошенко, йому варто було б зараз подумати про якогось іншого наступника, якому він міг би передати владу і не робити з себе посміховисько.
Олексій Гарань, директор Школи політичної аналітики при Національному університеті "Києво-Могилянська академія"
Думаю, що наші лідери своєю присутністю в зоні стихійного лиха, перервавши свої справи, показали готовність до швидкої реакції.
У цьому контексті обговорення цих подій на засіданні Ради нацбезпеки є нормальним явищем. Але на РНБО разом із цим обговорювалися питання, по яких існує прірва у підходах між Президентом і урядом. Причому ці розходження знову стали публічними і стали предметом критики Президентом Кабміну. Тому мені здається, що публічна демонстрація Ющенком розбіжностей з Тимошенко, у той час коли необхідна єдність і швидка реакція на надзвичайні події, не є позитивним месиджем для суспільства.
Зараз виникає цікава ситуація щодо ідеї провести позачергову сесію у четвер. БЮТ – за проведення сесії, в той час, як «Регіони» зайняли досить критичну позицію, а Яценюк якраз намагається применшити розходження між президентською стороною і БЮТом. Зокрема, це виявляється у тому, що спікер парламенту говорить про те, що скликання позачергової сесії пов’язано навіть не з поданням більше 150-ти депутатів від БЮТ, а із рішенням Президента запровадити надзвичайний стан. Це дійсно вимога Конституції, але Ющенко, наскільки мені відомо, говорив про надзвичайний екологічний стан. Тобто не зовсім зрозуміло, чи буде відповідний указ Президента.
Мені здається, що позиція Яценюка демонструє, що є суттєві розходження в тому, чи проводити позачергову сесію, в тому числі у зв’язку із стихійним лихом. Зрештою в ході консультацій може з’ясуватись, що якраз не всі сторони готові до проведення такої сесії.
Олександр Палій, кандидат політичних наук
На засіданні РНБО, яке скликалося в екстреному режимі з метою організації боротьби з наслідками повені на Західній Україні, фокус розглянутих проблем був несподівано зміщений у бік економічних та енергетичних питань – діяльності нафтопроводу „Одеса-Броди”, розробки Азово-Чорноморського шельфу тощо. Це саме ті питання, які є приводами для публічної критики між урядом і Президентом.
Звичайно, країна не живе однією повінню. Водночас, виглядає дивним, що в той час, коли більшість політичних сил та ключових державних інституцій країни вимагають негайного скликання Верховної Ради для фінансового забезпечення рятувальних та відновлювальних робіт, РНБО так і не ухвалила рішення на підтримку цієї ініціативи.
Таким порядком денним сам Президент визнав, що питання боротьбою з кризовими ситуаціями не є ефективним в межах РНБО. Це, насамперед, прерогатива прем’єр-міністра та уряду. Президент може скільки завгодно літати до кризових районів, роставляти наголоси тощо, але реальне управління в боротьбі з наслідками катастроф здійснює саме уряд.
