Політичні експерти бачать різні конфігурації коаліцій у місцевих радах.
Як повідомили УНІАН у Центрі досліджень політичних цінностей, у Київраді фракції «Наша Україна» і СПУ підтримали новообраного мера Леоніда ЧЕРНОВЕЦЬКОГО, тоді як Блок Юлії Тимошенко перейшов в опозицію. Таким чином можна говорити про розкол табору «помаранчевих» на київському рівні.
На запитання, наскільки дієздатною буде «помаранчева коаліція» на регіональному рівні, керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор НЕБОЖЕНКО відповів, що «помаранчева коаліція» „як це не пікантно, буде більш сильною, тому що усе залежить не від політичних рішень лідерів фракцій і партій, а від економічних інтересів місцевих бізнесменів, які просто потрапили у міські та облради під дахом БЮТ, «Нашої України» чи «Пори». Тому вони не дозволять собі такого розкошу як політичні протиріччя, якщо побачать можливість економічного розподілу бюджетів області чи міста”.
Як сказав голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь ДОНІЙ, „регіональні списки піддавалися брутальному розпродажу всіма основними партіями. Бізнес, який викупив ці місця, дивиться на депутатство як на інвестицію: з одного боку, ризиковано, а з іншого боку, як на таку, що може привести до швидких надприбутків. «Швидкі надприбутки» – це ключовий момент, який спонукатиме створювати ту чи іншу коаліцію. Якщо на рівні Верховної Ради в перебуванні у статусі опозиції є певний сенс (який може бути в майбутньому окуплений сторицею), то на регіональному рівні всі політичні сили хотітимуть бути ближче до влади. Так що місцеві провладні конфігурації в радах можуть бути найрізноманітнішими. А якщо і створюватиметься міцна й велика опозиція, то з метою – взяти якнайшвидше владу (зокрема, шляхом дострокових перевиборів, або загрозою таких перевиборів). Саме таку ситуацію спостерігаємо й у Києві, де частина «помаранчевих» оголосила себе опозицією до мера. Ця «опозиція» розглядає такий статус як короткотерміновий. Опозиція збирається перебувати в цьому статусі не всі роки каденції, а сподівається найближчим часом стати владою”.
За словами директора Європейського інституту інтеграцій та розвитку Дмитра ВИДРІНА, „ще не зрозуміло, хто до кого перейшов в опозицію, тому що опозиція у будь-якій цивілізованій країні – це меншість. Зараз, наскільки мені відомо, Блок Юлії Тимошенко, «ГАК» і КЛИЧКО, які вирішили об’єднатися (у Київраді), разом мають більше 60 голосів, тобто більше 50% (у Київраді 120 депутатів - УНІАН). Тому, напевно, в опозиції (у Киїраді) опиниться «Наша Україна» з тими силами, з якими вона збирається створювати у міськраді альянс. Якщо так буде, то, очевидно, будуть нові вибори мера (Києва), тому що, за всіма європейськими правилами, мер не може представляти і контролювати меншість у муніципалітеті. Що стосується працездатності «помаранчевої» коаліції на місцях. Мусить показати приклад, перш за все, коаліція на рівні вищої влади. Люди обирають вищу владу для того, щоб вона була не лише ефективним менеджером, але й давала, у тому числі, моральний і політичний приклад для сил на місцях. Я думаю, що буде зустрічний процес, буде коаліція на рівні верховної влади, і впевнений, що почнеться рух назустріч на місцях – буде стихійне створення демократичних коаліцій на рівні районів, міст та областей. У Києві виник прикрий дисонанс, але я думаю, що його найближчим часом буде виправлено”.
На переконання голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):Володимира ФЕСЕНКА, „по-перше, ще треба створити такі коаліції. Наскільки мені відомо, у різних регіонах ситуація складається по-різному: є різні варіанти конфігурацій коаліції. Я думаю, що багато в чому ймовірність формування «помаранчевих» коаліцій на рівні регіонів залежить від того, чи буде вона сформована у Верховній Раді України. Ще одна важлива обставина, про яку не треба забувати. Якщо у парламенті формування коаліції є конституційною вимогою, то на рівні місцевих рад таких законодавчих вимог немає. Тобто, рішення про створення коаліції буде суто політичним актом і не більш того. Також на рівні місцевих рад не діє імперативний мандат. Тому, на мій погляд, усі коаліції, які так чи інакше будуть формуватися у місцевих радах, скоріше за все, будуть ситуативними. Хоча, якщо вони доведуть свою стабільність, послідовність і те, що вони можуть діяти як консолідована політична сила, тоді це буде нова, прогресивна політична тенденція”.
Як вважає директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень Володимир МАЛИНКОВИЧ, «у тих районах, де ситуація незрозуміла, як у Києві, де представлені різні політичні сили, там, можливо, будуть об’єднання, які протирічать «концепції трьох»: тобто, будуть об’єднуватися прихильники Майдану із супротивниками Майдану тощо, залежно від місцевої ситуації. Там же, де переважна більшість буде на боці однієї політичної сили (там, де одна політична сила зможе сформувати більшість у раді), не буде такого об’єднання: я маю на увазі Схід, з одного боку, і Захід, з іншого. А от у Києві, Одесі і, можливо, в інших містах Центру України, такі об’єднання можливі».
За словами президента Української Академії політичних наук Миколи МИХАЛЬЧЕНКА, „говорити про коаліції у регіонах, які будуть калькою коаліції в парламенті, неможливо. Тому що в регіонах буде складатися своя специфічна ситуація, залежно від співвідношення політичних сил. Коаліції будуть набувати якраз регіонального характеру. У цьому нічого поганого немає. Тут буде виникати тільки одне питання – залучення комуністів. Але в цьому питання, я думаю, всі будуть виключати комуністів з коаліції. А Партія регіонів буде проводити м‘яку тактику входження в ці регіональні коаліції, тим більше, що «регіонали» не зацікавлені в тому, щоб бути в жорсткій опозиції до влади”.
