Як повідомили УНІАН у прес-службі КМДА, у церемонії покладання квітів до Монументу жертвам Бабиного Яру, що відбудеться 28 вересня, о 10:00, візьмуть участь представники державної та міської влади.
30 вересня об 11:00 з ініціативи Єврейської ради України, Фонду «Пам'ять Бабиного Яру», від пам’ятного знака на перехресті вулиць Мельникова та Дорогожицької до пам’ятника «Мінора» відбудеться траурна хода «Дорогою смерті». Об 11:30 розпочнеться мітинг пам'яті розстріляних євреїв біля пам’ятника «Мінора» та покладання квітів до пам’ятних знаків і місць, пов’язаних з трагедією Бабиного Яру.
4 жовтня у Колонній залі Київської міської державної адміністрації відбудеться прийом Праведників Бабиного Яру, які рятували євреїв та військовополонених від загибелі під час Великої Вітчизняної війни.
Прес-служба КМДА нагадує, що під час німецької окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених. Масового винищення зазнавали євреї та цигани – за етнічною ознакою, а також партійні та радянських активісти, підпільники, члени Організації Українських Націоналістів, заручники, порушники комендантської години та інші. Лише за два дні – 29 та 30 вересня 1941-го року, було розстріляно майже 34 тисячі євреїв.
На цю тему: Україна вшанувала жертв фашистських концтаборів
Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року серед інших страчено трьох футболістів київського «Динамо».
У різних джерелах подаються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру – від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва. Тривалий час радянська влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру, і, лише після велелюдного стихійного мітингу до 25 роковин трагедії 29 вересня 1966 року, про неї почали говорити на державному рівні.
