Зокрема, говорячи про відносини з Росією, Саакашвілі сказав: «Російська влада майже не змінила методів політичного впливу з часів холодної війни. Вона за своєю суттю постійно в пошуках зовнішнього ворога. Але не це навіть головне. Важливо, що вона спритно знаходить людей несамостійних, потім ними маніпулює і нарешті робить їх заручниками власного бізнесу та власних амбіцій…», - заявив він в інтерв’ю газеті Україна молода, опублікованому сьогодні.
У відповідь на запитання щодо дискусій про двомовність, які тривають в Україні, Саакашвілі зазначив: «Це не просто ваш вибір сьогодні, це вибір вашого майбутнього. Але я знаю, що хтось намагається в Україні через мовне питання посіяти розбрат серед народу, розколоти його. Переконати тих, хто розмовляє російською, що вони - росіяни. Такий шлях безглуздий. Але ми і ви добре знаємо, хто за тим усім стоїть».
На тему: Постпред РФ в ООН назвав Саакашвілі психічно хворим
Говорячи про вплив Церкви на політичну ситуацію, Президент Грузії сказав, що «в Грузії церква завжди була на сторожі свого народу, його традиції та культури. Церква і народ тут єдині. А щодо її участі в політичному житті, то я особисто не відчуваю, щоб грузинську церкву міг хтось на замовлення піддати впливам чи якимсь маніпуляціям».
При цьому Саакашвілі зазначив, що йому вдалося зробити Грузію «європейською середземноморською країною»: «Найважливіше те, що команда, яку я сформував, була рішуче реформістськи налаштована. Була політична воля і було єдине спільне бачення командою того, куди ми йдемо і куди прийдемо. У складі команди були освічені економісти, інтелектуали. Молоді люди, які чудово розуміли всі виклики постмодерну. Звісно, були помилки, адже ми реформували всі галузі економіки. Але на загал у нас все вийшло, і ми сьогодні бачимо Грузію європейською середземноморською країною».
У відповідь на запитання: «А чому Україні не вдалося?», Саакашвілі сказав: «Звісно, Україна мала шанс. Має його й досі. Потрібен лише час, щоб ті люди, які наливають нове вино у старі бурдюки та латають стару одежу новими латками, зійшли з політичної арени. Я маю надію, що Україна стане повноправним членом європейської спільноти доволі швидко, можливо, навіть швидше, ніж ви самі сподіваєтеся. Адже Європа без України, без українського потенціалу ніколи не зможе стати самодостатньою. Те ж саме я хотів би сказати і про Росію. Взагалі я оптиміст».
