Минуло майже два тижні з того дня, як міністра так званої оборони РФ Сергія Шойгу бачили живим. Що ж сталося з тріумфатором Чорнобаївки?

Версія раптової пропажі самого успішного воєначальника Росії з часів Цусіми висловлюються найрізніші – від серцевого нападу, викликаного радістю від численних військових удач на українському фронті, до важкого поранення на передовій внаслідок небаченого досі ратного подвигу, коли Сергій особисто повів свою армію в атаку на нацбатальон "Пологовий будинок", але потрапив у засідку нацбатальона "Дитсадок", витримав п'ять прямих влучень з "Джавелина", але з бою не вийшов, виніс на собі десять поранених один одним товаришів на гауптвахту за самостріл, врятував другий том "Доктрини Герасимова", яку той у хвилину душевної слабкості намагався спалити в топці новітнього вугільного танка розробки концерну "Уралвагонзавод" (як відомо, танк вийшов настільки успішним, що "Уралвагонзавод", усвідомивши, що нічого краще створити він більше не зможе, зупинився із-за санкцій і впав у безстрокову депресію), збив лопатою "Байрактар" і вже майже взяв було Воронеж, але отримав зрадницький удар в спину держаком від бандури і прийшов до тями будучи похованим у свинячій шкурі: дурні нацисти, розглянувши його розумне косооке обличчя, вирішили, що він кадировець, ось дурні-то!

Стікаючи кров'ю, важко поранений Шойгу перейшов кордон біля річки і опинився в госпіталі, де йому пришили відрізану частину...

Уміло використовуючи армійську кмітливість і військову хитрість, Шойгу загорнувся в шкуру щільніше, прикинувся свинею і, діловито похрюківая, став пробиватися до своїх. Переживши неприємне, але в цілому цілком терпиме групове співжиття зі зграєю бродячих кнурів, міністр вже майже вийшов з оточення, по дорозі, до речі, неабияк розповнівши на місцевих українських "жолудішках" (саме Шойгу помилково приписують перехоплення телефонної розмови з дружиною "а жолудішкі-то у хахлів якісь смачні-то, блядь, дивись як живуть-то, суки прокляті! - Не шкодуй їх, рідненький, кинь бомбу каку побільше, нехай здохнуть всі, а я тобі вдома в туесок ягелю насиплю налявного!"), як раптом йому зустрівся новий націоналістичний батальйон.

Побачивши свиню, націоналісти закричали: "Хайль Гітлер, сало, сало!" - і стали ганятися за Шойгу з ножем. На жаль, один з карателів зміг наздогнати героїчного міністра і відрізати від нього великий шматок філейної частини. Стікаючи кров'ю, важко поранений Шойгу перейшов кордон біля річки та опинився в госпіталі, де йому пришили відрізану частину, грубо взявши її від начштабу Герасимова, який лікував в тій же палаті нанесені невстановленою особою невмілі старечі побої. Як з'ясувалося, на той час Володимир Володимирович Путін з якоїсь абсолютно незрозумілої причини розчарувався в обох томах "доктрини Герасимова", внаслідок чого Герасимов, як відомо, пропав слідом за Шойгу…

Так куди ж все-таки поділися ці два веселих друга насправді? Адже військові подвиги – це, звичайно, здорово, але кого в РФ сьогодні цим здивуєш? Нікого. У російській пресі нині описуються такі випадки, що Шойгу до них ще рости і рости, особливо враховуючи той факт, що в ході свого подвигу він збив всього лише один "Байрактар", а це за нинішніми часами просто смішно, адже, за повідомленнями росЗМІ, інші російські витязі збивають мінімум по десять – дійшло вже до того, що турецький виробник заборгував їм "Байрактари" наперед!

Ще більшою нісенітницею виглядають провокаційні перекази іноземних таблоїдів, нібито Путін не довіряє своїм близьким соратникам, зокрема, Шойгу, який нібито затіває палацовий переворот

Дозвільні плітки про те, що Шойгу і Герасимов втекли за кордон, переодягнувшись чоловіками, або що Рамзан Кадиров, дізнавшись про те, що Шойгу деякий час жив з кнурами як свиня, покарав його за законами гір, переодягнувши ще й вівцею, або що саме Шойгу і був тим злощасним солдатиком, якого українська баба Яга вісім разів  пригостила пиріжками з мухомором, – це, звичайно, повна нісенітниця, адже українські бабусі дуже люблять росіян, і швидше згноять той пиріжок, ніж росіянину віддадуть.

Ще більшою нісенітницею виглядають провокаційні перекази іноземних таблоїдів, нібито Путін не довіряє своїм близьким соратникам, зокрема, Шойгу, який нібито затіває палацовий переворот. Навпаки, Путін довіряє Шойгу до такої міри, що, за чутками, знову недавно брав його з собою в тайгу. Зайшли вони в чум, ягелем обмазалися, як зазвичай, роздяглися догола, і раптом дивиться Путін – а на Шойгу-то труси з емблемою ЗСУ!

Ось після цього, кажуть, Шойгу і пропав. Можливо, навіть назовсім.

Василь РИБНІКОВ