Через тиждень після старту денацифікації України, в ході якої героїчні тіла російських військ захопили морг у Мозирі, рефрижераторний поїзд, окремі ямки в українському чорноземі та грунтові води, із якими потекли до Криму, президент Володимир Путін ввів у бій свій стратегічний резерв – істинно легітимного президента України Віктора Федоровича Януковича.
Згідно з панічними повідомленнями української розвідки, Віктора Федоровича днями вже бачили в Мінську. Проффесор нібито ходив містом і ввічливо підіймав із перехожих шапки, вітаючись, але відразу клав їх на місце, збиваючи з пантелику прикріплених до нього співробітників ФСБ.
Знайшовши момент між каракулевою папахою і пижиковим беретом, Віктор Федорович пірнув в овочебазу і зачаївся там серед собі подібних. Співробітники ФСБ, лаючись, увірвалися слідом, але відрізнити Віктора Федоровича від інших овочів не представлялося можливим.
- Вітя, нє дурі, - сказав Гризлов, розштовхуючи збуджених чФСБшників. - Тобі надав високу довіру сам Володимир Володимирович Путін. На тебе покладена найвідповідальніша місія в житті. Вітя!.. Вітя!
Янукович мовчав.
- Що будемо робити? - нервово запитав Мединський.
- Давайте по Мозирю х#йнем, - запропонував прапорщик Вялічіє.
- Не можна, - похитав головою Гризлов. - Не дай Боже в морг прилетить, солдатики наші розлетяться хто куди, раптом кого мамка дізнається, а їй ще наступного народжувати.
- Ну по Харкову тоді, - запропонував прапорщик Вялічіє. - По Харкову точно можна.
- По Харкову можна, - погодився Гризлов.
Х#йнули по Харкову. Янукович мовчав.
- Давайте по Києву, - азартно запропонував прапорщик Вялічіє.
- А давайте, - погодився Гризлов.
Х#йнули по Києву. Янукович мовчав.
- І не шкода людей-то, Вітя? - з докором запитав його Мединський. - Там же діти.
Не дочекавшись відповіді, Мединський придумав геніальну ідею. Діставши з кишені мило, він демонстративно кинув його перед овочами, чекаючи, що Янукович, за старою тюремною звичкою, нагнеться за ним і таким чином видасть себе.
За милом нагнувся прапорщик Вялічіє, і ним тут же машинально заволодів старший прапорщик Пабєда. Янукович не приєднався.
Мединський поспішно відвернувся, вилаявся й віддав наказ х#йнути по Запоріжжю.
Х#йнули по Запоріжжю.
- Вітя, ця кров на твоїх руках! - сказав Мединський. - Націоналіст ти, Вітя! Каратєль ти.
Янукович мовчав. Гризлов подивився на годинник. Час підтискав.
- Чи не х#йнути нам по Гостомелю? - нервово прикинув він.
Увійшов Лукашенко в генеральській формі. Замість автомата в його руках був страус.
- Чому у вас замість автомата страус? – суворо запитав його Мединський.
- У нашої армії більше нічого немає, - чесно дивлячись йому в очі, відповів Лукашенко. - Ми поки не готові до наступу. Прошу Володимира Володимировича посилити нас двома панцирами і комплексом С-500.
- А ну наступай давай, чортів тарган! - закричав на нього Гризлов. - Під трибунал підеш!
Лукашенко ковтнув і нервово потеребив страуса за те місце, де в автомата повинен бути спусковий гачок. Страус закричав від радості, вирвався зі старечих рук і впав би на землю, як раптом з овочів блискавично вискочив Янукович і дбайливо підтримав його.
- Опа! - радісно сказав прапорщик Вялічіє, стрибаючи Януковичу на спину і заламуючи йому руки. - Як же це ти так спалився?
- Я завжди підтримую страусів, - з гідністю пояснив йому Янукович. - Це сильніше за мене.
- Ось і добре, - сказав Гризлов. - Якщо ти відмовишся виконувати спеціальне секретне завдання Володимира Володимировича Путіна, то я х#йну цього страуса. А якщо виконаєш…
- Як скажеш, начальник, - зітхнув Янукович. - Банкуй, твоя взяла.
Вони приїхали в Біловезьку пущу й увійшли в будиночок мисливця майже одночасно з українською делегацією. Першим з українського боку розв'язною ходою гопника крокував голова фракції СН Арахамія.
- Цей, чи що? - риторично запитав у Гризлова Янукович. - Небезпечний, гад, мабуть, і волина є.
- Особистий наказ Путіна! - прошипів йому на вухо Гризлов. - Давай, ну! Дій!
Янукович блискавично метнувся до Арахамії, зірвав з нього бейсболку і кинувся навтьоки, перевертаючи меблі.
Арахамія здивовано подивився йому вслід.
- Допригався, Арахамія? - зловтішно засміявся Гризлов. - Твоя пісенька заспівана, здавайся.
- Та ну, ще чого, - сказав Арахамія.
Гризлов і Мединський подивилися на нього з подивом.
- Це якась помилка, - промимрив Гризлов. - Мені потрібно зателефонувати Володимиру Володимировичу.
Він вийшов на вулицю і набрав номер Путіна.
- Ну що, Шльопер зробив свою справу? - азартно запитав Путін.
- Зробив, - понуро сказав Гризлов.
- І що, вони, звичайно ж, здалися? - запитав Путін.
- Ні, - сказав Гризлов.
- Дивно, - здивувався Путін. - А я чомусь був упевнений, що вся справа в кепці. Що ж, гаразд. Тоді х#йніть по Харкову, чи що.
- Є х#йнути по Харкову! - зрадів Гризлов і розчулено додав: - Ось деякі кажуть, Володимир Володимирович, що ви зовсім вже #бнулись, а я вважаю, що ви адекватні як ніколи!
Денацифікація України тривала.
Василь Рибніков
