Підпишіться на нас в Google
Земна куля поволі змінює внутрішню "хореографію". Тверде серце нашої планети сповільнило свій рух і тепер відстає від мантії, хоча тривалий час випереджало її. Про це повідомляє Science Blog.
Безпосередньо зазирнути вглиб планети неможливо – тверде ядро сховане під шаром рідкого металу на глибині понад 5000 кілометрів. Тому науковці розшифровують його поведінку виключно за сейсмічними хвилями.
Важливо підкреслити: ядро не розверталося у зворотний бік. Йдеться лише про відносний рух – воно обертається в тому ж напрямку, що й уся Земля, але наразі повільніше за її мантію та кору.
Так, дослідники проаналізували записи 121 землетрусу, які сталися поблизу Південних Сандвічевих островів між 1991 та 2023 роками. Ці поштовхи утворили 143 пари повторюваних землетрусів – тобто таких, що трапляються майже в одній і тій самій точці розлому. Сигнали фіксували дві сейсмічні станції у Північній Америці – на Алясці та в Канаді.
Науковців зацікавили не самі зміни у сейсмічних хвилях, а те, що ці зміни з часом поверталися до попереднього стану – тоді як хвилі, які не проходили крізь ядро, залишалися стабільними. Це і навело дослідників на думку, що ядро повернулося до попередньої позиції відносно мантії.
За спостереженнями, з 2003 до 2008 року ядро рухалося трохи швидше за мантію, а в період з 2008 по 2023 рік почало "надолужувати" той самий шлях у зворотному напрямку – у 2–3 рази повільніше. За даними Університету Південної Каліфорнії, переломним моментом став приблизно 2010 рік. Різниця у швидкості надзвичайно тонка – від 0,05 до 0,15 градуса на рік. Це не впливає на загальну тривалість земної доби й проявляється лише в частках секунди затримки сейсмічних хвиль.
Окремо вчені Ї Ян та Сяодун Сун висунули припущення, що такі коливання циклічні й повторюються приблизно раз на 70 років (попередня зміна фіксувалася на початку 1970-х). Утім, через відмінності в методиках і наборах даних ця теорія все ще потребує підтвердження.
Дослідники також наголошують на зв'язку цих процесів з магнітним полем планети. Головне магнітне поле Землі генерує не тверде ядро, а рух розплавленого металу в рідкому зовнішньому ядрі – цей процес називають геодинамо. Проте, за наявними даними, тверде ядро є частиною тієї самої взаємопов'язаної системи й може впливати на конвекцію в зовнішньому ядрі.
У роботі 2025 року геофізик Джон Відейл із колегами виявив, що сейсмічні коливання фіксувалися станціями неоднорідно. Це свідчить про те, що ефект може викликатися не лише зміною швидкості обертання, а й деформацією на межі ядра. Науковці резюмують поточне розуміння проблеми як "і те, і інше" – остаточної крапки ще не поставлено.
Інші цікаві дослідження
Раніше вчені розповіли, що життя на Землі могло виникнути не один раз, а двічі. Вони припустили, що дві групи прокаріотів – бактерії та археї – незалежно одна від одної розробили різні, але однаково успішні методи каталізу базових метаболічних реакцій. За словами біолога Вільяма Мартіна, це свідчить про одне походження генетичного коду, але два походження життя.
