Російське газове товариство пропонує створити на теренах колишнього СРСР міжнародний альянс національних неурядових газових організацій країн, які виробляють і транспортують газ. Про це повідомив президент Російського газового товариства, голова комітету Держдуми з енергетики, транспорту і зв`язку Валерій ЯЗЄВ, передає РІА «Новости».
«Потрібне створення газового альянсу, до якого можуть ввійти Туркменістан, Казахстан, Узбекистан, Росія, Україна, Білорусь. Завтра, якби знялися проблеми з ядерною програмою Ірану, я бачив би й Іран в цьому альянсі», - сказав В.ЯЗЄВ, виступаючи в понеділок на засіданні Наглядової ради товариства.
За його словами, такий альянс розпоряджався б 50% світових обсягів газу.
В.ЯЗЄВ наголосив, що інтегратором цього альянсу повинна виступити Росія, оскільки вона контролює третину світових запасів цього палива і володіє найпотужнішою в світі газопровідною системою, яка об`єднує схід і захід.
«В особі ЄС ми маємо дуже чітко оформлений картель споживачів російського газу, який нав`язує нам тему ратифікації договору про Енергетичну хартію, що не відповідає російським інтересам, - вона визначає тему доступу до нашої трубопровідної системи», - додав голова комітету.
«Основні розбіжності між Росією і ЄС у галузі енергетики зводяться до того, що країни Євросоюзу не поспішають вільно допускати російські енергетичні компанії на європейський ринок. При цьому вони наполягають на ратифікації Росією Енергетичної хартії, яка б дозволила вільний доступ європейських енергетичних компаній на російський ринок», - відзначив В.ЯЗЄВ.
Хартія була підписана 17 грудня 1991 року в Гаазі. Вона створювалася як механізм співпраці між Західною і Східною Європою з енергетичних питань. У 2003 році до неї приєдналася 51 держава Європи і Азії, 17 країн і десять міжнародних організацій мають статус спостерігача. Росія, що підписала, але що не ратифікувала договір, бере участь в ньому на тимчасовій основі.
Положення договору зосереджені на п`яти основних напрямах: захисті і заохоченні іноземних інвестицій в енергетику, вільній торгівлі енергетичними матеріалами, свободі енергетичного транзиту трубопроводами і мережами, скороченні несприятливої дії енергетичного циклу на навколишнє середовище, механізмах розв’язання спорів між державами або між інвестором і державою.
