На даний момент Україна посідає п`яте місце у світі серед країн - постачальників моряків для торговельного флоту – це 65-70 тис. чоловік. З них на суднах під українським прапором працюють близько 5 тис. чоловік, пише тижневик «Коментарі».
Як зазначає видання, останні захоплення суден з українськими моряками на борту свідчать про те, що уряду варто зайнятися вдосконаленням нормативно-правової бази по працевлаштуванню моряків за кордоном.
Експерти, опитані виданням, стверджують, що навіть на рівні Міністерства праці та соціальної політики України можна зобов`язати агентства з найму моряків (а таких в Україні налічується близько 500) дотримуватися мінімальних стандартів при укладанні контрактів. У багатьох випадках в угодах, що їх підписують моряки, не передбачені умови оплати понаднормової роботи, занижений розмір страховки, нечітко прописані умови компенсації в разі форс-мажору й т.п. Значною мірою відповідальність за можливі ризики несе сам моряк, що ставить свій підпис під цим контрактом. Якщо ж судновласник не виконує контрактних зобов`язань перед моряком, то це предмет трудового спору за участю профспілки. Однак найчастіше в українських умовах це означає, що моряк залишається безправним.
Одним із заходів, здатних зменшити ризики роботи на іноземних судах, могла б бути акредитація агентств з найму моряків при Міністерстві транспорту і зв’язку України. Таку ідею пропонував «Укрморрічфлот» у 2005 році, але її не було реалізовано. Крім того, пропонувалося дати можливість Морській адміністрації України одержувати інформацію від компаній з найму і формувати базу даних про моряків, характеристики судів, судновласників тощо. У разі виникнення проблемних ситуацій саме Мінтрансзв’язку повинне було б звертатися до морської адміністрації країни прапора судна для одержання роз`яснень.
При виникненні проблем із суднами, відзначають «Коментарі», існує кілька рівнів відповідальності. В разі захоплення судна піратами або знаходження в зоні воєнних дій ризики несе судновласник. Але при цьому за умовами ITF (Міжнародної федерації транспортних робітників) моряк вправі відмовитися від роботи в такому регіоні. Якщо ж він погодився, то за час знаходження в небезпечній зоні він отримує подвійну ставку зарплати. Аналогічно подвоюються компенсації за втрату працездатності (при 100% втраті - до 178 200 дол. для рядових і до 297 000 дол. для старших офіцерів) і смерть (до 178 200 дол.). Ці умови передбачені в колективних договорах профспілок, що входять в ITF, із судновласниками.
У цьому випадку участь держави, громадянином якої є моряк, у прямих переговорах з піратами виглядає нонсенсом, відзначають «Коментарі». Особливо якщо на судні інтернаціональний екіпаж. Компетенція МЗС в цьому випадку полягає в ефективній взаємодії із судновласником.
Але поки що українські моряки змушені переважно розраховувати на себе. Турбота держави виявляється лише в екстремальних ситуаціях, як у випадку з піратами або в неприємних для іміджу країни інцидентах багатомісячного напівголодного існування екіпажів в іноземних портах.
Крім того, невирішеним залишається питання оподаткування та соціального забезпечення моряків, що працюють закордоном.
Щорічно українські моряки привозять додому біля 700 млн. дол., оминаючи державну скарбницю. З 1993 по 2003 роки діяла норма, що дозволяла вважати моряків, що знаходилися поза Україною більше 183 днів, нерезидентами, що звільняло їх від податків. Скасування цієї пільги в 2004 році зробило моряків неплатниками податків, але довести факт одержання грошей закордоном неможливо.
Зараз мінімальна ставка ITF для матроса 1-го класу становить 1675 дол. на місяць. Вона є базовою й до неї застосовуються коефіцієнти. Так, коефіцієнт оплати праці капітана становить 3,369, тобто 5643 дол. на місяць. За словами голови Федерації морських профспілок України Миколи БАРСЬКОГО, моряки готові платити податки, якщо в них з`явиться можливість вимагати від держави захисту своїх прав. «Щоб бюджет щорічно почав одержувати від моряків не менше 1 млрд. грн., можна, наприклад, створити спеціальний Морський фонд зі статусом, аналогічним державному Пенсійному. Але так питання на державному рівні ніхто взагалі не ставить», -- пояснив він «Коментарям».
